"Навіщо я з'явилася на світ? Хто я? Кому я потрібна?" Як відчуває себе дитина-сирота. Типи психічного стану дитини без батьків

Програма “Рінат Ахметов - Дітям. Сирітству - ні!” продовжує інформаційну підготовку та підтримку родин, які бажають взяти до себе дитину-сироту, або тимчасово прихистити дитину.

У даній публікації торкнемося болючого питання - що відчуває дитина-сирота, які можуть бути психічні стани дитини, що залишилася без батьків, і до чого готуватися батькам-усиновителям, опікунам, прийомній родині.

Відповідь на це запитання дає експертка Тетяна Алексеєнко (авторка тренінгового посібника “Книга для батьків”).

“Від народження сім’я дає дитині відчуття того, хто вона є, де її місце, хто в її оточенні і як ставитися до свого оточення. Щоб розвинути впевненість у собі та здатність довіряти іншим, діти потребують у прив’язаності до батьків.

Завдяки правильно сформованій прив’язаності в родині у дітей розвивається:

- сумління;

- здатність спілкуватися з іншими людьми;

- позитивна самооцінка;

- збереження суспільних цінностей;

- встановлюється культурна ідентичність;

- утворюється неперервний зв’язок між поколіннями.

Саме тому діти, які втратили родину, помітно відрізняються від однолітків, вихованих в сім’ях. Причому вони не гірші, і не кращі, вони - інші.

Дитина-сирота (або позбавлена батьківського піклування) повсякчас шукає відповіді на запитання:

“Хто я?”

“Чому так сталося, що в мене немає мами і тата?”

“Навіщо я з’явилася на світ?”

“Кому я потрібна?”

На всі ці запитання дитина часто не знаходить відповіді, або знайшовши, зазнає додаткових тривалих стресів. Така дитина, на думку психологів, переживає сталу ДЕПРИВАЦІЮ.

ДЕПРИВАЦІЯ - психологічний стан, який виникає в результаті тривалого обмеження можливостей людини у задовільненні основних психічних й соціальних потреб.

ДЕПРИВАЦІЯ характеризується:

- вираженими відхиленнями в емоційному та інтелектуальному розвитку людини;

- порушеннями соціальних контактів.

Зазвичай ДЕПРИВАЦІЯ виникає внаслідок відсутності батьків і посилюється, якщо дитина перебуває у дитячому закладі.

ДЕПРИВАЦІЯ навіть у ранньому віці впливає на затримку розвитку дитини. Депривовані діти суттєво відрізняються від інших дітей.

У дітей з ранньою депривацією можуть спостерігатися:

- суттєві порушення мови;

- зниження пам’яті;

- зниження соціальної активності;

- порушення природньої поведінки в соціумі.

Недостатня взаємодія дітей з дорослими родичами та близькими призводить до гальмування емоційної, інтелектуальної, комунікативної сфер та позначається на особливостях самосвідомості.

Відсутність позитивних взаємин дітей та дорослих негативно впливає не лише на інтелектуальний розвиток, а й загальну динаміку формування позитивних якостей дитини. Відсутність прикладу цілеспрямованої діяльності дорослих, спрямованої на гармонізацію міжособистісних стосунків,позбавляє таких дітей життєдайного творчого досвіду. Особливо це помітно в ситуаціях ФРУСТРАЦІЇ.

ФРУСТРАЦІЯ - поява перешкод на шляху досягнення цілей, реалізації бажань та потреб.

Аналіз поведінки дітей з інтернатних закладів свідчить, що їх реакції збіднені і мають самозахисний характер. Такі діти схильні до:

- нарікань;

- погроз;

- звинувачень;

- самоствердження;

- прагнення перекласти відповідальність на інших.

Зрозуміло, це непродуктивний шлях переживання критичних ситуацій. Дітей з інтернатних закладів характеризує, зазвичай, відчуженість у спілкуванні та бідність у засобах спілкування.

Для дітей-сиріт (або позбавлених батьківського піклування) характерні:

- невпевненість в собі;

- відсутність усвідомлення власної гідності;

- відсутність життєвої перспективи.

Все це формує в них комплекс безнадійності та безпорадності. Їм важко визначити сенс та мету свого життя, сформувати потребу жити для когось. А це засвідчує вже розвиток ЕКЗИСТЕНЦІЙНОЇ ДЕПРИВАЦІЇ.

ЕКЗИСТЕНЦІЙНА ДЕПРИВАЦІЯ - глибинне почуття втрати сенсу життя у поєднанні з відчуттям порожнечі.

Отже, вивчення проблеми депривації і пов’язаної з нею проблеми сирітства свідчить про те, що діти-сироти є найбільш травмованими та уразливими, оскільки на їхню долю  з раннього віку випадає велика кількість травмуючих ситуацій та психотравм. Це не враховуючи травм, які завдає війна…