“На першій зустрічі ми завжди питаємо дитину: "Чи ти хочеш ти жити в сім’ї?”. Історія ДБСТ Катерини та Сергія Бабіних

Катерина та Сергій Бабіни з Маріуполя виховують двох біологічних та 8 рідних діток. Перша дитина “від серця” в родині з’явилася в 2015 році. Максимчик став першим, на кого оформили опіку. Через рік взяли ще двох, а у 2018 році служби запропонували родині очолити ДБСТ, і виділили окремий будинок, де подружжя і оселилося, залишив маленьку квартиру у багатоповерхівці.

"Діти це букет, за яким сховалася душа”

“Спочатку ми гадали, що прийомні батьки - це теж саме, що й звичайні батьки, тільки діток більше, - згадує прийомна мама Катерина Бабіна. - Але все складніше, причому складнощі не фізичні, а моральні. Кожна дитина приходить до нас зі своїм “букетом” пережитого досвіду, і в цьому “букеті” треба відшукати душу дитячу, роздивитися її і зрозуміти. А тепер уявіть, що таких “букетів” у вас 10? І в кожному - поранена, але така чудова дитяча душа! Кожному треба увага, підхід, турбота. і це не враховуючи побутових питань - одяг, їжа тощо… Гадаю, прийомному батьківству треба все життя вчитися”.

“Чи хочеш ти жити в сім’ї?”

Зазвичай, діти приходять різні, але в родині Бабиних до цього звикли. Чому треба - навчать, де потрібно - підкажуть. Головне, щоб дитина була готова жити в новій родині. “Перед тим, як брати дитину з дитячого будинку, ми з дружиною спочатку питаємо: “А ти хочеш жити в сім’ї? Щоб у тебе були мама і тато?”, бо як не дивно, відповіді можуть бути різні, - каже прийомний батько Сергій Бабін. - Для нас це найперше та найважливіше питання. Кожна дитина - особистість, в якої є свої погляди. Адже ДБСТ - особлива родина, зі своїми правилами, яких треба дотримуватися. Тому у першу чергу ми хочемо почути від дитини про її готовність прийти до нас. Тут, як кажуть, було б тільки бажання!”

“Не бійтеся!”

“Тим, хто вже давно думає про усиновлення чи прийомне батьківство, я б радила не боятися, - каже Катерина Бабіна. - Сіли разом з чоловіком - і вирішили: “Беремо!” Повірте, якщо у вас виникла ця думка, і вона вас не залишає, це не просто так. Ця думка виникла не на порожньому місці. А тому, що є потреба. Потреба ваша - віддати свою любов і піклування, і потреба дітей - отримати нове тепле, турботливе дитинство.

“Дві години, щоб передихнути”

Нещодавно ми з чоловіком згадали, що з 2018 року тільки раз були в кінотеатрі без дітей. І здивувалися, що ніколи про це не замислювалися. Дітки забирають багато часу, але в нас з чоловіком є час зранку, коли діти в школі, та увечері, коли всі полягали спати. Цього вистачає тільки на те, щоб видихнути, сказати один одному щось важливе - і все. Але іншого життя без дітлахів, їхнього сміху, питань, галасу ми просто не уявляємо”.

Відеосюжет про родину Катерини та Сергія Бабіних:

https://dopomozhemo.tv/ru/video/Sirotstvu-net-Semia-Babinykh-iz-Mariupolia-vospityvaet-detei-iz-internatov