«На кожному блокпості на нас націлювали зброю»: родина з Миколаївської області довірила свою історію Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

Перші дні повномасштабної війни стали найважчими для Аліни Захаренко та її доньки Аріни. Адже вони були одна від одної на відстані сотень кілометрів. Аби забрати доньку, Аліна дісталася з Києва до Миколаївської області автостопом. Вибиратися звідти було ще складніше. Свою історію родина довірила Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова під час відпочинку та психологічної реабілітації у літньому таборі за програмою «Рінат Ахметов — Дітям. Мирне літо дітям України». 

«24 лютого ми з мамою зустріли в різних місцях — вона в Києві, а я в селі Лимани Миколаївської області. Це був день, коли змінилося все. Я дізналася, що таке невідомість, відчула її на собі», — розповідає Аріна Захаренко. 

Вся їхня родина мешкає у Лиманах, тоді як Аліна працює і живе в Києві. У перші дні війни вона панікувала, адже дістатися рідного села не могла: залізничний вокзал було пошкоджено, мости розвели і потрапити туди було дуже складно. Їй вдалося це зробити лише після 8 березня — до Миколаївської області їхала автостопом, сідаючи в попутні автівки.

«Ми хотіли там залишитися: вдома спокійніше, ми всі разом. Але одного ранку повністю зруйнували сусіднє село, а наше залишили без всіх комунікацій та зв’язку. І ми прийняли рішення виїжджати», — ділиться Аліна. 

Жінка та її донька виїхали, залишивши старших родичок, які відмовилися евакуюватися. Домовилися з друзями, у яких була машина. Зранку поїхали до району, звідки вирушали евакуаційні автобуси. Записатися не було змоги, тож на свій страх та ризик рушили «зайцями». 

«На кожному блокпості нас перевіряли, на кожному на нас націлювали зброю. Я молилася. І ось коли закінчилася перевірка, ми почали свій рух. Це дуже щасливий спогад — я змогла, ми змогли!», — згадує дівчинка.

Мати та донька місяць прожили у Хмельницькому, а потім переїхали до Києва. Наразі вони живуть біля заводу «Артем», до якого «прилітало» вже тричі — проте у столиці все одно спокійніше, ніж у Миколаєві, пояснює Аліна. Дивіться та слухайте історію родини за посиланням bit.ly/3gTsjBz

Свою історію Аліна та Аріна Захаренко довірили Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Це наймасштабніший у світі архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів Музею налічує вже понад 40 000 історій.

Кожна історія важлива. Розкажіть свою! Поділитися історією можна так:

— напишіть вашу історію на власній Facebook-сторінці з хештегами #Голоси_Мирних #розкажіть_свою_історію та запросіть друзів долучитися;
— скористайтеся чат-ботом t.me/civilvoicesmuseum_bot у Telegram;
— відвідайте портал Музею https://civilvoicesmuseum.org/ та натисніть «Розповісти історію» праворуч зверху;
— зателефонуйте на безкоштовну гарячу лінію 0 (800) 509 001