«Ми знайдемо сили вижити. Головне, щоб був мир», — літня переселенка з Донецької області

У чужому місті й чужій хаті виживати пенсіонерці-переселенці із Шахтарська доводиться вже дев’ятий місяць. Марія Василівна з літньою мамою поїхали з дому відразу ж після обстрілу. Мінімальні пенсії обох ідуть на ліки, а щоденний раціон складається з продуктів набору виживання Гуманітарного штабу Ріната Ахметова.

Друге серпня минулого року в їхній пам’яті назавжди. Того дня вони втратили дім. Їхній останній спогад — зруйнована квартира, з руїн якої валить дим. Марія Василівна з мамою, на щастя, той день провели в бомбосховищі. Описуючи той день, вона не стримує сліз: «Ми вціліли, і це — головне. Із Шахтарська виїжджали в чому були. Того ж дня. Із собою були тільки документи, аптечка й півхлібини. Сусіди їхали до Дружківки, взяли із собою й нас. Їхали в невідомість, але вірили, що небайдужі люди допоможуть».

Марія Василівна вже 12 років вдова. Звикла сама справлятися з життєвими труднощами. Але в останні місяці випробування посипалися одне за одним. Першого ж дня після евакуації, уже у Дружківці, у 83-річної мами Марії Василівни стався інсульт. Жінка день і ніч доглядала за лежачою мамою. Переоформлені пенсії повністю йшли на ліки. Але завдяки лікуванню й безмежній турботі, жінка одужала. «Зараз мама потихеньку ходить із паличкою. Повністю відновилося мовлення. Ми продовжуємо лікування в міру можливості, — ділиться Марія Василівна. — Суттєво економимо завдяки продуктовим наборам від Штабу Ріната Ахметова. Нам із мамою цих 14 кілограмів продуктів вистачає з головою на місяць».

Новий притулок жінки знайшли у знайомих. Чуйні люди виділили їм кімнату у своєму будинку. Марія Василівна невпинно дякує всім, хто допомагав і допомагає їм виживати. Адже скільки горя їм довелося пережити.

Але, незважаючи на це, Марія Василівна дякує Богові, що того фатального моменту, який вмить стер усе, чим вони жили, їх із мамою не було вдома. Зараз у них немає нічого. Але залишилася щира віра в мир і людську чуйність. «Ми знайдемо сили вижити, — каже жінка. — Головне, щоб був мир».