«Ми проїхали 19 блокпостів»: історія родини Клименків із Маріуполя увійшла до Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова
«Вночі було дуже страшно засинати» – розповідає 11-річна Софійка Клименко про своє життя в оточеному російськими військами Маріуполі. Тоді дівчинка почала вести щоденник, записувала, коли зникли світло й опалення, рахувала дні між рідкісними візитами батька та чекала на його повернення. Її тато – Юрій був артилеристом і у ті дні боронив місто. Історія родини Клименків стала частиною Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.
У березні 2022 року Софія з мамою Вікторією виживали в Маріуполі без світла, газу та води. Їжу готували на багатті у дворі разом із сусідами – у рідкісні хвилини тиші. Вікторія згадує: під час кожного приготування обіду молилася, щоб устигнути повернутися до доньки до початку нового обстрілу.
«Виходиш на вулицю щось приготувати дитині, обертаєшся і не розумієш, де знаходишся. Начебто це твій дім, твій двір, але буквально за кілька днів усе зруйновано. Усе місто в диму і ти не знаєш, чи буде завтра, чи доготуєш ти цю їжу, чи донесеш її дитині», – говорить Вікторія.
Наважитися на виїзд змогли лише 16 березня. Зв’язку з чоловіком уже не було. Залишивши на дверях квартири записку для нього, Вікторія з донькою рушили в невідомість. Виїжджаючи з міста, мати попросила доньку збрехати про батька, аби вижити.
«Я дуже боялася того, що ми родина військового, щоб вони чогось не спитали. Я знала, що відповісти, але все одно було страшно», – пояснює Софія.
А ще Вікторія наказала Софійці не дивитися у вікно автівки, адже уся дорога була вкрита тілами загиблих.
«Моя місія була – врятувати дитину. Ту дорогу я не забуду ніколи. Ми проїхали дев'ятнадцять блокпостів. Це був якийсь жах. Я знала, що Юра залишився в Маріуполі зі своїми хлопцями, але не знала, де він і що з ним», – каже жінка.
Після місяців невідомості родина отримала фото записки Юрія з «Азовсталі», яку військові передали через Starlink. Згодом стало відомо, що під час ворожого обстрілу фосфорними бомбами захисник зазнав важких поранень і 30% опіків тіла, а пізніше за наказом вийшов у полон. Уже за місяць Юрія вдалося повернути додому в межах обміну.
«Ми побачили по телевізору, що стався обмін поранених і там побачили тата, але не одразу зрозуміли, що це він. Він був дуже не схожий на себе. А коли ми його побачили, він дуже хотів взяти мене на руки, але в нього були дуже тяжкі поранення, тому було складно», – розповідає Софійка.
Одразу після повернення Юрій виконав обіцянку, дану на «Азовсталі», – обвінчався з Вікторією. Невдовзі у них народилася друга донька Соломія. Нове життя родина розпочала у власній квартирі, яку захисник отримав у межах програми «Вдома», яка реалізується Фондом Ріната Ахметова у партнерстві з «Серцем Азовсталі».
«Це така вагома підтримка. Я розумію Ріната Леонідовича, для нього Донбас – його дім і ми всі для нього, як родина. Дякую йому, що він об'єднав і піклується про нас. Я пишаюсь, що я з Маріуполя і що мій чоловік зробив для цієї країни свій внесок», – додає Вікторія.
Дивіться історію родини Клименків тут: https://bit.ly/4eRSwuq
Колекція Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова налічує вже понад 145 тисяч історій про війну. Це найбільше у світі зібрання свідчень мирних людей, які постраждали від війни росії проти України.
