Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова: історії з «Азовсталі»
Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова є найбільшим у світі архівом історій мирних мешканців, які постраждали від війни Росії проти України. Місія Музею – збирати, організовувати та ділитися історіями мирних жителів України для кращого розуміння життя в умовах воєнних дій заради кращого майбутнього.
Мета Музею – створити надійне джерело інформації про життя Мирних в умовах війни, отримане з перших вуст. Це також унікальний психотерапевтичний проєкт, який сприятиме психологічному добробуту та ментальному здоров’ю українців, що пережили травму війни, завдяки можливості розповісти їхні історії.
Фонд Ріната Ахметова є найбільшою приватною благодійною організацією в Україні. З перших днів війни у 2014 році гуманітарна підтримка, надана Фондом, допомогла врятувати життя 3,5 мільйонів жителів Донбасу. Тисячі з них поділилися з Фондом своїми історіями, які були об’єднані в унікальний віртуальний музей.
З початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України у 2022 році Музей став архівом трагедій усього українського народу.
Історії з «Азовсталі»
Ворог атакує всю Україну. Те, що сьогодні переживає країна, є спільною трагедією для всього її народу. Але є регіони, міста та гарячі точки, які постраждали від війни сильніше. Однією з таких точок є завод «Азовсталь» в Маріуполі. Доля Маріуполя шокувала весь світ, а завод «Азовсталь» став символом сили та стійкості українського народу, а також символом його готовності боротися за свою свободу.
У своєму архіві Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова ділиться історіями мешканців Маріуполя, які пережили всі жахіття війни під час перебування на «Азовсталі».
Наприклад, історія Сергія Кузьменка, який пережив масштабні обстріли, переховуючись у бомбосховищі заводу «Азовсталь». У приміщеннях було сиро, все, включно з їжею, вкривалося пліснявою, а поранені гнили живцем. Єдине, про що він мріяв – це вибратися зі сховища разом з родиною та дістатися до мирної української території. Але після двох місяців обстрілів не було ні дня тиші. Лише на початку травня з’явилася можливість евакуюватися. Сергієві довелося пройти так звану фільтрацію, і зрештою він та його родина змогли дістатися до Запоріжжя. Подивитись та послухати його історію можна за посиланням https://bit.ly/3991tSt
Маріуполець Олександр Шабанов вижив у бомбосховищі на «Азовсталі». Там перебувало 70 осіб, з них 18 дітей віком від 3 місяців і старше. У сховищі були холодильні камери, завдяки яким зберігалися продукти. Працював дизельний генератор. У цехах був великий запас води. Там був навіть душ. Але над головою літали снаряди, а обстріли посилювалися. Було неможливо покинути завод. Три тижні були дуже важкими: люди чекали на евакуацію й переживали панічні атаки. Обидва виходи були заблоковані. Нарешті люди вибралися через дірку в стіні. З історією Олександра можна ознайомитись за посиланням https://bit.ly/3Q9I303
«Ми думали, що все це швидко закінчиться, але цього не сталося», – розповідає про початок бойових дій у рідному місті жителька Маріуполя Інна Слітко. Вони з чоловіком працювали на «Азовсталі», і війна застала їх на роботі. Інна забрала в сховище трьох дітей та домашніх тварин. На «Азовсталі» вони застрягли на цілий місяць, і без допомоги бійців «Азову» було б дуже важко вижити. 26 березня родина пішки вийшла з території заводу, а через 6 годин, перебігаючи під обстрілами, вибралася з міста. Згодом їх евакуювали до Запоріжжя. Інна поділилася своєю історією з Музеєм «Голоси Мирних».
Послухати її історію можна за посиланням: https://bit.ly/3MuZ6GT
Архів Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова вже налічує понад 15 000 свідчень з перших вуст — живих, справжніх та унікальних. Співробітники та волонтери Фонду Ріната Ахметова продовжують спілкуватися з людьми та записувати їхні історії.
Щоб поділитися історією, можна зайти на портал музею і натиснути на посилання «Розповісти історію» у верхньому правому куті головної сторінки. Є кілька варіантів: розповісти історію на сайті, залишити номер телефону, розказати історію особисто або надіслати поштою. Інший варіант – зателефонувати на безкоштовну гарячу лінію 0 (800) 509 001 в Україні.
Матеріал опубліковано англійською на сайті EU Reporter за посиланням.
