Музей Фонду Ріната Ахметова «Голоси Мирних»: історія Наталії Суслової

Жителька села Водяного Наталія Суслова під час бойових дій у регіоні була змушена витягати бомбу зі свого будинку. Ризикувала власним життям, аби не залишитися без даху над головою. Її свідчення ввійшло до архіву Музею «Голоси Мирних». 

Фонд Ріната Ахметова продовжує документувати історії жителів Донбасу для онлайн-музею «Голоси Мирних», щоб розповісти всьому світові про людей, які постраждали внаслідок збройного конфлікту на сході країни. В Музеї вже зібрано понад 2 тисячі таких історій, а мета до 2025 року – 100 тисяч. Наталія Суслова розповіла про те, що сталося з нею у селі Водяному Донецької області.

– Щось шипіло, летіло над будинком. Я думаю: «Піду, вигляну, що ж це таке». Я двері відкрила – бомба в цей час у будинок залітає, але, на щастя, не розривається. Я її потім прив'язувала до своєї машини. У мене «Жигулі» були. Хотіла витягнути, а всі мене сварили: «Ти що, а якби вибухнула!» Її, виявляється, треба було вгору тягнути, а звідки у мене сили вгору тягнути? А військові приїхали і витягли. Шість штук тоді на нашій вулиці впали, і вони всі їх повитягали, – згадує Наталя.

Через страх за своє життя жителька села Водяного перестала тримати корову, яка була для неї годувальницею. Фонд Ріната Ахметова допомагав жінці з їжею. 

– У нас же магазину немає, нічого немає. Якби Фонд Ріната Ахметова нам це не давав, ми б тут з голоду подохли всі, Господи прости. Жінку тут у нас убило – йшла вулицею. Я їй тоді говорила: «Не ходи, стріляють. Зайди, у мене пересидиш, потім підеш». Вона відповіла: «У них робота така, нехай стріляють». І тільки вона на свою вулицю зайшла – впав снаряд. І її осколком прямо в серце. Ось це було найстрашніше. 

Для Фонду Ріната Ахметова та Музею «Голоси Мирних» важливо задокументувати і зберегти історії жителів Донбасу, щоб подібні людські трагедії ніколи не повторювалися, заради кращого майбутнього. 

– Музей «Голоси Мирних» – це перший і найбільший в Україні архів свідчень людей, які постраждали від збройного конфлікту на Донбасі. Це простір гуманізму, простір роботи з травмою війни, простір роботи з пам'яттю. Це територія прийняття, місце для роздумів і рефлексії. На сайті Музею у розділі «Історії Мирних» можна прочитати розказане людьми, побачити фотографії з ними та їхніми близькими, знімки будинків, дворів, міст і сіл після бомбардувань. Фонд записав і зберігає серію відео- та аудіоінтерв’ю з очевидцями подій, – розповіла директорка з комунікації Фонду Юлія Єршова. 

Якщо ви Мирний Донбасу, про вашу історію теж повинні дізнатися! Розкажіть її світові! Перейдіть за посиланням https://civilvoicesmuseum.org/my-story і заповніть невелику анкету, щоб зробити свій внесок у збереження пам'яті.