«Моя дитина готова розцілувати кожного. Як це подолати?» Використовуємо ігротерапію

На портал «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» прийшов дуже цікавий лист Олени Кукуєвицької з проханням допомогти вирішити проблему дитячої прив’язаності. «Тільки ми розуміємо, чому наша дитина обіймає та буквально готова розцілувати чужого дядька, який пригостив її, наприклад, яблуком із дачі. На жаль, не всі дорослі розуміють, що НЕ МОЖНА цього робити без дозволу батьків. Люди навколо це сприймають як відкритість і комунікабельність дитини. Не всі «дядьки» однакові й «тітки» теж. Дитині весь час пояснюєш, що є свої та чужі, і як із ними поводитися. Начебто розуміє, а потім усе те ж саме. Що робити, щоб знизити цей підвищений рівень довіри до чужих людей?»

Аби допомогти вирішити цю проблему, ми звернулися до досвіду відомого дитячого психолога Наталії Міщенко. Вона виділяє декілька шляхів вирішення проблеми. Перший з них – формування адекватної картини сім’ї https://sirotstvy.net/ua/news/nasha-dytyna-gotova-roztsiluvaty-chuzhu-lyudynu-yak-tse-podolaty-porada-psykhologa-pro-porushennya-p/ На цю публікацію надійшло багато відгуків від користувачів порталу. Мами писали, що теж стикалися з такою проблемою. Тому продовжуємо розповідати про шляхи вирішення надмірної любові до чужих людей, і цього разу – використовуючи ігротерапію.

– Що таке ігротерпія? Це гра у різні життєві ситуації. Взагалі цей метод універсальний для багатьох ситуацій. Діткам від 8 до 10 років, а іноді і більш старшим метод дозволяє обіграти теми, що їх дуже турбують, але у безпечній формі. З іншого боку, дорослі можуть підказати ті вирішення проблеми, про які дитина ще не здогадалася. В основі методу – ідея, що дитина, граючи роль в іграх з іграшками, проєктує свої страхи або проблеми, свою уяву про навколишній світ і людей біля неї, через свого персонажа.

ДУЖЕ ВАЖЛИВО! Під час гри не підказувати і не нав’язувати дитині ситуацій, не саджати її з проханням: «А давай ми з тобою пограємо…» Ні! Дорослий до цього приєднується, тільки коли дитина сама просить. Тоді дорослий може поступово впливати на сюжет гри, обертаючи в бік проблеми надмірної любові до чужих людей. І продовжувати це, тільки якщо дитина не проти! Після того, як дитина говорить будь-яку репліку свого персонажа, звертаючись до вашого, ви ОБМІНЮЄТЕСЯ іграшками (це вкрай важливо) і питаєте, як на її думку, чи відповість той, другий персонаж. (Обіграйте зустріч із чужими людьми, і що з цього може бути, щоб дитина поступово зрозуміла наслідки своїх вчинків). У якості персонажів гри можуть бути як м’які іграшки та ляльки, так і машинки, кубики тощо.

Не треба намагатися змінити ситуацію з першої гри, цей процес триває поступово, і головне не швидкість, а усвідомлення дитиною важливих моментів для подальшого життя. Своїм досвідом та питаннями ви можете ділитися на нашому порталі «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» або на сторінці програми на https://www.facebook.com/SirotstvyNet