Марина Гримич про Франкфуртську книжкову ярмарку
АГ: Пані Марино, дуже несподівано було зустріти Вас у Німеччині... Розкажіть, з якими планами Ви приїхали і чи вдалося їх реалізувати?
МГ: Це – подорож для участі в заходах Literarisches Colloquium Berlin, за підтримки фондів Open Ukraine та «Розвиток України». До моєї програми входила зокрема участь у семінарі для письменників з країн Центральної та Східної Європи, у семінарі для видавців «Література? Комерція? Книжка», а також участь у Франкфуртській книжковій виставці-ярмарці. Мені здається, я з планами впоралася. Зокрема, на Франкфуртській ярмарці я разом з видавництвами «Кальварія» та «Нора-друк» провела 16 зустрічей з зарубіжними видавцями та літературними агентами.
АГ. Ви вже вдруге відвідуєте Франкфуртську книжкову ярмарку. Що спонукає Вас до цього?
МГ. Франкфуртська виставка-ярмарка для видавців – це як планка світового рекорду для спортсменів. Є країни, які давно в «цьому спорті», тому вони «грають у фінальних іграх», а ми, українські видавці, поки що граємо лише в «кваліфікаційних іграх». Це значить, що всі наші переговори з видавцями, літературними агентами носять на разі кваліфікаційний характер. Переважно вони уважно спостерігають за нашою кваліфікацією, оцінюють її, вивчають наш продукт... Ті видавництва, які їздять і
ведуть переговори, знають, що вони роблять дуже невдячну працю. Вони торують шлях українській книзі на захід. А це, вибачте за етнографічну метафору (я ж етнолог як-не-як), як корчування лісу з метою зробити на цій ділянці орне поле. Тобто ті, що їздять, не розраховують на швидкий результат. І знаючи це, вони не думають лише про свою кишеню... Видавництво «Кальварія» (піонер у цій справі) і «Нора-друк» вже давно роблять цю роботу. Нещодавно приєдналися до них «Фоліо» і «Дуліби». А решта видавництв чекають, коли ліс буде викорчувано і можна буде прийти на готове поле, щоб його засіяти... Однак це без претензій. Так робляться усі справи у світі. Головне, що в цивілізованому світі пам'ятають своїх піонерів...
АГ: То що, зовсім ніяких надій на появу наших книжок на західному ринку?
МГ: Ні, як співається в пісні: «Надія є!». Я це бачила з того, який інтерес виявляли наші партнери до певних авторів, які вже пройшли перше прочитання, передусім, Євгенії Кононенко, Любка Дереша... Може, щось із цього і вийде...
АГ: Можливо, потрібні якісь додаткові заходи?
МГ: Вони вже робляться. Існує такий проект, як BOOK PLATFORM фундації NEXT PAGE у співпраці з Форумом видавців у Львові (Україна), Національною Асоціацією видавців Вірменії та Грузинською асоціацією видавців книжкок, за підтримки «Культурної програми східного партнерства» при Європейському Союзі, направлена на підтримку письменників, видавництв та перекладачів. В рамках Франкфуртської книжкової ярмарки відбулася дискусія, організована «Книжковою Платформою», в якій взяла участь з української сторони директор видавництва «Кальварія» Анетта Антоненко. Є і в Україні надійні партнери видавців, письменників і перекладачів – це Фонди «Розвиток України» і «Open Ukraine», які мають відповідні програми. Знаю, що дякуючи одній із програм фонду Open Ukraine, було перекладено англійською мовою твори Ірен Роздобудько та Лариси Денисенко.
АГ: Які найприємніші спогади про Франкфуртську книжкову ярмарку?
МГ: Це абсолютно несподівана зустріч чотирьох видавців («Кальварія», «Нора-друк», «Дуліби» і «Фоліо») з нашими зірками, які вже своєю творчістю «прорубали вікно у Європу». Це Андрій Курков і Марія Матіос. До речі, зустріч дійсно була несподіваною. Ми якраз вели переговори з французьким видавництвом, яке зацікавилося нашими детективами, а тут і вони!
АГ: Я чула, що Ви зустрічалися з українською громадою у Франкфурті...
МГ: Так, це була цікава зустріч, у старому парку, де в затишному ресторанчику українська франкфуртська громада регулярно збирається для спілкування. Я була на зустрічі з директором видавництва «Нора-друк» Елеонорою Сімоновою. Я товаришую з багатьма українським громадами у світі, передусім у Канаді, Бразилії та Аргентині, тому мені цікаво було подивитися «будні та свята» німецько-української спільноти, адже кожна країна робить свій відбиток на характері іммігрантської чи діаспорної спільноти. Звичайно, було трохи замало часу, однак враження в обох сторін було чудове. Я встигла не лише розповісти про свої мандри українськими громадами світу, а й представити свої книжки.
Автор: Аніта Грабська.
Джерело: журнал «Українська культура»
