«Мамочка, дякую, що ти мене забрала!» Історія ДБСТ Наталії Ніколайчук

Завдяки щирому серцю Наталії Ніколайчук 14 прийомних дітей отримали теплий дім і материнську любов. Вона виростила трьох біологічних діток та двох племінників. І це лише початок! Рік тому Наталія Василівна очолила ДБСТ у рідних Подільцях Одеської області. Наразі в родині виховуються 10 діток від 2 до 14 років.

«Мріяла створити ДБСТ для дітей – жертв конфлікту на Донбасі»

Наталія Василівна – активний користувач порталу «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!», завжди з радістю ділиться досвідом у коментарях фейсбук-сторінки та дає влучні поради. Приємно, що на створення ДБСТ жінку надихнув Фонд Ріната Ахметова.

«Постійно дивлюся ваш портал, ролики про діток завжди торкаються глибини мого серця, – каже Наталія Василівна. – А ще ваш Фонд багато зробив для сімей, які стали жертвами війни на Донбасі. Цей досвід надихає! Я навіть мріяла створити ДБСТ спеціально для дітей, котрі стали жертвами конфлікту на Донбасі. Але виявилося, що можна брати діток лише зі своєї області».

Опікуном стала через сумні обставини

«Прийомною мамою я стала через доволі сумні обставини, – розповідає пані Наталя. – Коли моя сестра тяжко захворіла, ми з чоловіком вирішили взяти до себе, під опіку двох її діток, коли їм було 10 та 1,5 роки. Зараз молодший племінник живе з нами. У мене такий дивний характер – люблю спілкуватися з людьми та допомагати, готова забрати хоч увесь світ до себе додому, аби місця вистачило. Все відбувалося поступово. Спочатку ми дізналися, що за бажанням можна стати прийомними батьками, взяти на виховання дітей, зібрали документи, пройшли навчання».

Перший досвід – найскладніший

Як часто буває, прийомним батькам, які тільки-но закінчили курси навчання, першими на виховання дають найскладнішу категорію – підлітків або дітей зі складною поведінкою. «Мої двоє перших хлопчиків були страшними розбишаками, – згадує Наталія Ніколайчук. – По вісім разів тікали з інтернату. Зараз ви б їх не впізнали! Це найкращі діти, слухняні й дотепні.

Взагалі-то, головне, щоб вони заспокоїлися та почали жити. В нас живе дівчинка, яка була зґвалтована батьком. У першу ніч вона намастила зубною пастою постіль. Ми не сварили, але переконали її прибрати та випрати зіпсовані речі.

Багато усього було, навіть відмову ледь не написали. А тепер знаєте, що вона каже? «Мама, ти найкраща в світі! Де б я не була, я все одно приїду до тебе!» Спочатку завжди непросто, але якщо без крику, спокійно їм пояснювати, потихеньку все налагоджується.

Дисципліна та життя за розкладом

Перше, з чого ми почали, це дисципліна, розклад дня. А ще дуже важливо вчити їх щось робити, готувати, привчати до праці. У нас невеличке господарство, теплиці з овочами, свинки та курочки. Без цього у селі не виживеш. Діти – наші помічники, обожнюють їздити з нами на ринок, спілкуватися, торгувати. Навіть чергу встановили, хто коли їздить із татом на ринок! А ще люблять вечори у сільському клубі та ігри на стадіоні, але на жаль, зараз всюди карантин, то вони сумують без цього.

Дитина не вміла навіть говорити у вісім років

У нас була дівчинка, яку залишили в притулку на місяць, а вона прожила там чотири роки. Коли ми взяли її в сім’ю, вона не могла говорити, писати, читати, до того ж був поганий зір, а окуляри ніхто не купив. Зараз їй 20 років, вона вже доросла. Ми разом, вона кожного дня дякує мені, цілує руки, каже: «Мамочка, дякую, що ти мене забрала!» Вона навчилася, виправилася, стала впевнена у собі. Зараз навчається на швачку. Вона інтроверт, але руки золоті, обожнює готувати, шити…

Взагалі-то наші діти дуже гарні, розумні та схожі між собою, навіть не зважаючи на те, що вони з різних родин! Ми з чоловіком дуже любимо наших янголят.

Негативні сторони прийомного батьківства в регіонах

«У прийомних мам є і позитивні, і негативні сторони роботи, – каже Наталія Василівна. – Тільки рік, як ми стали ДБСТ, налагодили контакт з дітьми. Держава надала нам будинок непристосований для життя з 10 дітьми. Ремонт у нас повністю не закінчився, ми почали будувати ще літню кухню. Глава Одеської ОДА Куций Максим Васильович допоміг частково з меблями та технікою. А весь інший ремонт ми робили за свій рахунок та за допомогою наших дорослих синів Ми плануємо вселитися в будинок і закінчити ремонт, але не знаємо, як це зробити».

Професія альтруїстів

Прийомними батьками можуть бути лише такі альтруїсти, інші просто не витримують, вони довго не зможуть працювати. Ми на курсах прийомних батьків шуткували між собою, що усі ми хворі, бо готові жертвувати усім! Так воно і є. Люди, які працюють прийомними батьками, не мають відпочинку. Вони працюють 24/7. Це вже не просто робота, це стиль життя.

Прийомна мама – це людина, яка жертвує своїм комфортом, часом, здоров’ям, силами з дітьми. Маленькі дітки взагалі постійно хочуть бути поруч, вони навіть вночі шукають маму. Але я дуже щаслива, що я прийомна мама. Це найкраща професія, бо вона допомагає створити краще майбутнє для молодого покоління України».