ua

«Мама мене била об батареї, а її брат випив та викинув мене у вікно». Блог Анастасії Білоусової, фахівця програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!»

27.11.2020

Минув рік, як я відвідую дитячі заклади України для зйомок відеороликів дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування в рамках програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!»

Навіть за умови карантину та закриття для відвідувачів майже всіх закладів, я встигла побачити більше ніж 40 закладів різного рівня і форми виховання, побачила обличчя та очі майже 200 діток. Історія кожної з них – окремий роман на декілька томів, який мало хто наважиться прочитати. Вони намагаються виглядати «крутими», впевненими, мають смартфони та вже їздили в Америку чи Італію. Але все розбивається вщент, коли просиш їх розказати про себе, або питаєш: що для тебе сім’я.

Запам’яталося інтерв’ю двох маленьких братиків, до речі, розбишак, які постійно планують зірвати уроки, аби всіх відпустили гуляти і не мучили перевіркою домашки. «Класні, розумні хлопці, але поведінка – ну геть нікуди! Їх навіть в Америці не витримали, хоча там дуже терплячі батьки», – жалілася вихователька. Після такого «портфоліо» я не здивувалася тому, що спочатку побачила.

Старшому вісім рочків, вже вміє лаятися при нагоді, постійно руки у брюки, погляд такий прискіпливий, жодної посмішки і шрам на лобі. Молодшому – сім, він гарно усміхається, лаятися не хоче і мріє про хом’ячка.

Коли діти зрозуміли, що їм можна гратися усім, що є в кімнаті, вони кинулися до настільного футболу. Таку гру я ще ніколи не бачила! Один з футболістів одразу ж лишився голови, декілька – ніг, одна з команд взагалі вибула – спиця вилетіла… Дивлюся, як намучився наш оператор Євген Якунін, намагаючись їх приструнити, і міркую: як з ними можна говорити? Що ж вони мені скажуть про себе? Чесно, страшнувато стало. Сіли вони удвох на стільчики та притихли, коли Женя чепляв їм мікрофон. Дивлюся на шрам на лобі старшого, так і кортить спитати: «З ким це ти бився?» Але спитала просто: «Розкажи про себе, скільки тобі років, про що мрієш?» А він у відповідь: «Ну що ж, мати мене била. І братика била. Вона пила багато, розумієте? Це вона вдарила мене об батареї (показує на шрам). А її брат якось напився добряче та викинув мене з балкона. Та низько було, але все одно боляче. Потім, після лікарні нас забрали сюди. Тут добре, ніхто не б’є, усі добрі і хороші». Далі він розказав про всіх друзів у класі і тих, з ким встиг побитися, а ще – про Америку, де добрі батьки були, а вони з братиком себе недобре поводили. Дивлюся я на нього і дивуюся: де подівся цей прискіпливий погляд і лайка? Переді мною сиділа дитина, яка навчилася віртуозно ховати свій нестерпний біль. І ховає його краще, ніж я, доросла людина. Так, він не дасть себе більше образити – краще першим ображати, тут все зрозуміло…

Нарешті, наважилася запитати: «Що для тебе сім’я?» Він спочатку дивився на підлогу, на стелі, а потім тихо промовив: «Сім’я - це я, братик… Це там, де не б’ють дітей». Молодший киває і додає: «Де люблять дітей і не п’ють горілку. Де не кидають і не зраджують».

Щодо зради мені пригадується інша історія в іншому закладі. 13-річний хлопчик на прохання його сфотографувати довго плакав. Я не знала, куди подітися від сорому, що ненавмисно зробила дитині боляче. Вихователі його заспокоїли, а потім тихенько розповіли, що він вже рік плаче… Мама кинула його ще малям, він був на вихованні у тітки. Тихий, сором’язливий, замкнений, але добрий хлопчина такий ріс. Якось вони з «мамою» пішли до супермаркету. Та попросила його зачекати. Хлопчик простояв до закриття магазину, але «мама» не повернулася. Виявилося, що вона просто втекла, а потім соцслужбам написала відмову від опіки. До речі, саме його фотокартки в мене не збереглися, камера «зазбоїла»… Але очі цього хлопчика я ніколи, мабуть, не забуду.

Вже 11 років портал «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» допомагає дітям знайти свою кращу долю, люблячих і турботливих батьків. І коли дивишся цифри – 9 572 діток знайшли свою сім’ю, на серці трошки легше.

Мої попередники чули багато інших, можливо, більш страшних і сумних історій. Але хочеться вірити, що з кожним роком таких сиріт буде менше. Саме для того існує програма «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!». Саме для того наша команда долає сотні кілометрів, щоб кожна дитина отримала шанс на нову, гарну сім’ю, де не п’ють, не кидають, не зраджують…