«Літні люди дуже цінують увагу й турботу. Для них наш приїзд — порятунок і радість», — волонтери Гуманітарного штабу
Четвертий місяць мобільні групи волонтерів Гуманітарного штабу Ріната Ахметова адресно доставляють продуктові набори та аптечки для донецьких пенсіонерів. Волонтери добираються в «найгарячіші точки» міста, часто ризикуючи власним життям. Цією самовідданістю вони рятують життя людей похилого віку. А ті відповідають щирими словами подяки.
Одна з найчастіших заявок на «гарячу лінію» Гуманітарного штабу — це прохання доставити додому продукти й ліки для пенсіонерів. Телефонують вони самі, їхні рідні та сусіди. Волонтери бачать на власні очі всю картину того, що відбувається в Донецьку. Вони об’їжджають сотні будинків, і скрізь одна й та ж картина: голод, відчай, щира подяка й майже дитяча радість від того, що про них пам’ятають. «Днями були у старенької пенсіонерки. Надія Михайлівна вперше отримала нашу допомогу. Нікого немає з родичів, є тільки сусідка, яка іноді допомагає, приносить їжу, — розповідає волонтер Данило. — Старенька дуже слабка, з дому вийти не може. Дуже чекала нашого приїзду».
Пенсіонери активно, у міру можливості, звичайно, стежать за діяльністю Гуманітарного Штабу. Наприкінці грудня, волонтери отримали лист, у якому пенсіонерка підтримувала Штаб, у зв’язку із затриманням Гуманітарного рейсу: «Дізнавшись про затримання машин під Донецьком, я як людина з вищою освітою й добрим людським вихованням не можу підібрати слова, щоб висловити моє, і не тільки моє, обурення. Хочу побажати не здаватися, не втрачати той настрій доброти й віри у правильність своїх дій».
Пенсіонери постійно передають через волонтерів свою подяку Штабу й Рінату Ахметову в листах, листівках, віршах і навіть через смс. Волонтери, які приїжджають до одних і тих самих пенсіонерів постійно, стають майже членами сім’ї. Із ними діляться своїми бідами й радощами. «Пенсіонерка Тамара Миколаївна постійно надсилає смс, текст схожий, але вона намагається підібрати найкращі слова, на її думку. Приходять подяки, вірші, — розповідає волонтер Артем. — Також вона написала, що стала прабабусею. У неї народилася правнучка Вероніка».
Волонтери й самі, зі сльозами на очах, розповідають про ту щирість та вдячність, з якою їх зустрічають старі: «Вони дуже цінують увагу й турботу. Для них наш приїзд — порятунок і радість. Ми фотографуємо наших пенсіонерів, коли привозимо продукти й ліки. Літні люди, яким говорять, що потрібно зробити фото для звіту, просять почекати, щоб вони могли переодягтися. Дуже повільно бабусі й дідусі, які з великими труднощами пересуваються, надягають новіші халати, хтось святкові сукні, дідусі — краватки, зачісуються й дуже хвилюються, перед тим, як роблять знімок». Для цих людей проста формальність перетворюється на дуже важливу подію. Так вони можуть висловити свою вдячність за те, що про них пам’ятають.
