«Коли в нас з’явився Максим, він дивився з-під лоба та погрожував, а тепер постійно зізнається мені у коханні». Спогади прийомної мами Оксани Мартинець

ДБСТ Оксани Мартинець з Новотроїцького Донецької області – добрий друг Фонду Ріната Ахметова вже багато років. Зараз Оксана виховує 10 прийомних діток, більшість з яких – підлітки. Перших вона взяла до себе ще 14 років тому.

«З дітьми не завжди все гладенько виходить, рожеві окуляри зникають швидко, але труднощі потім згадую з посмішкою, - каже прийомна мама. – Ці дітки приходять до нас ображені, поранені власною долею. Коли в нас з’явився Максим, він на початку так зло дивився на нас та погрожував: «Все одно знайду свою маму! Куплю гармату та всіх вас розстріляю!» Тоді йому було 6 років. Тепер йому 16, він постійно крутиться біля мене, а після кожного сніданку чи вечері каже: «Ма-а-ам, я тебе люблю!».

Мабуть, це і є – щастя. Визнання того, що ти добре зробила свою справу, і твоя дитина сміливо дивиться у майбутнє. Гадаю, для кожної мами це – щастя! Коли дитина стикається з першими труднощами, вона повинна спочатку поділитися цим з мамою. Але це не завжди так. Особливо з дітьми, які відчули зраду власних батьків. Спочатку вони замкнуті. Хоча є підлітковий період, коли дітки дорослішають, іноді озлоблюються. Тоді для мами головне – не пропустити цей момент. Дуже важливо, щоб зі своїми запитаннями він приходив саме до мами.

Гадаю, це головна загадка материнства – поки дитина росте, розвивається, встигнути наповнити його любов’ю та підтримкою. Хоча 10 діток дома – це екстрим! Адже вони усе роблять разом. Разом снідають, разом хворіють… Але я вже не вмію інакше. Мабуть, без цього екстриму мені не так цікаво жити».