Кількість дітей, які втратили батьківське піклування зростає, але офіційна статистика говорить протилежне
Прагнучи захистити дітей від бойових дій, подарувати сім’ю дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, небайдужі українці щодня звертаються до нашої гарячої лінії для усиновлювачів і до Гуманітарного Штабу Ріната Ахметова.
На превеликий жаль, ми, як неурядові організації, так само як і державні органи влади, не маємо можливості надати достовірну інформаціїю про дітей, які залишилися без батьківського піклування в зоні АТО протягом останніх дев’яти місяців.
Експерт з питань захисту прав дітей Людмила Волинець на наше прохання назвала основні проблеми зростання соціального сирітства на Донбасі та узагальнила ситуацію з національним усиновленням за 2014 рік.
За підсумками минулого, 2014 року усиновлення в Україні зменшилося у порівнянні з мирним 2013 роком. Зменшилось усиновлення і національне, тобто громадянами України, і міждержавне – усиновлення українських дітей іноземцями.
Чому це відбувається? Частина українських експертів, які коментують питання усиновлення час від часу, стверджують, що зменшення кількості дітей, яких українці взяли на виховання у свої сім’ї, є природною реакцією сімей на виклики військового часу.
Втім, чисельні звертання користувачів порталу Sirotstvy.net спростовують однозначність попереднього висновку. Так само, як певна кількість сімей поки що призупинила підготовку до усиновлення, так само досить багато інших сімей під впливом інформації про страждання дітей в зоні АТО, висловлюють готовність виховувати таких дітей. Ці сім’ї звертаються на національний портал Sirotstvy.net з широкого кола запитань: від тлумачення вимог законодавства в сфері усиновлення до запитань по конкретним дітям.
Заявники, як правило, запитують про дітей, у яких батьки загинули. З цього приводу слід пам’ятати, що законодавство України передбачає пріоритетне право родичів виховувати дитину, яка втратила батьків. Тому значна частина дітей, які посиротіли в результаті збройного конфлікту, вже сьогодні виховуються під опікою рідних людей.
Разом з тим, в Донецькій і Луганській областях діти втрачають батьківське піклування не тільки через смерть батьків. Залишаються актуальними наступні причини втрати батьківського піклування: відмова батьків забрати дитину з медичного закладу; залишені, підкинуті, загублені діти; перебування батьків в місцях позбавлення волі (тепер додалося і перебування батьків в полоні). Є діти, про батьків яких нічого невідомо, є і діти тих, хто похований як неопізнані особи.
Отже, фактично є очевидним зростання кількості дітей, які втратили батьківське піклування, разом з тим, статистика по країні, яку обраховує Мінсоцполітики, свідчить про зменшення кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
На жаль, в країні втрачено контроль над статистичними показниками щодо дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Перш за все через окупацію певних територій. Україна втратила інформацію про 4,5 тисячі таких дітей в АР Крим, і не має повної інформації про 10 тисяч таких дітей в Донецькій області, і 5 тисяч - в Луганській області
Нагадаємо, що у жовтні 2014 року частина території Донецької і Луганської областей бути визнані непідконтрольними Україні і там були ліквідовані місцеві органи виконавчої влади України. Для фахівців з питань захисту прав дітей, це означає, що там були ліквідовані й виведені з зони дії українського законодавства органи опіки та піклування. Отже, діти на непідконтрольних Україні територіях не отримують захисту, передбаченого законодавством України. На цих територіях не видаються документи, які визнає Україна (свідоцтва про народження дитини, свідоцтва про смерть батьків тощо). Не працюють суди, а отже не приймаються рішення про позбавлення батьківських прав тощо. Тобто, в зоні АТО (районах непідконтрольних Україні) не документуються факти втрати дітьми батьківського піклування.
Міністерство соціальної політики поки що не запровадило процедуру документування втрати дитиною батьківського піклування через суто військові причини – полон батьків, зникнення безвісти у зоні збройного конфлікту, поховання батьків неопізнаними тощо.
Варто усвідомити, що дорога дитини до нової сім’ї починається з того моменту, коли документально підтверджена втрата дитиною батьків. У 2014 році в Луганській та Донецькі областях дітей, які втратили батьківське піклування, задокументовано і визнано такими в три рази менше, ніж у попередні мирні роки. До прикладу: у 2014 року статус дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування в Донецькій області було надано 729 дітям, а у мирному 2010 році – 1842 дітям. Теж стосується і Луганської області: у 2014 визнані сиротами та позбавленими батьківського піклування 161 дитина, а у мирному 2010 – 926 дітей.
Людмила Волинець, екс-директор Державного департаменту з усиновлення, експерт з питань захисту прав дітей
