Гаряча лінія 0800509001
ua
ua

Історії з Харкова: Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

19.07.2022

Українське місто Харків розташоване лише за 40 кілометрів від кордону з Росією. У місті мешкає велика кількість російськомовного населення, але Харків не є проросійським і не підтримує так званий «руський мир». Напевно, ворог не пробачив цього Харкову. З 24 лютого місто потерпає від щоденних обстрілів. У місцевих жителів є сумний жарт: якщо після 23:00 будинок «підстрибнув» тричі, то все – сьогодні можна лягати спати. Вони навіть знімають відео з годинником у кадрі, бо обстріли справді починаються ніби за розкладом. 

Деякі райони міста досі майже не постраждали, а їхні мешканці не виїжджали або багато хто повернувся. Але інші, розташовані ближче до кордону, очевидці описують з жахом: немає жодної будівлі без пошкоджень. У Харкові були суттєво пошкоджені системи газо-, водо-, електро-, теплопостачання, АЗС, автотранспортні бази, магазини та ринки, підрозділи рятувальних служб, адміністративні будівлі, історичні пам’ятки, а також місця видачі гуманітарної допомоги – все це цілеспрямовано знищувалося обстрілами з території Росії. Також інтенсивні обстріли завдаються по навчальних закладах всіх типів, від дитсадків до університетів, а також по будинках дитячої творчості та культури. І якщо росіяни не знищили їх з першого разу, вони йдуть на другу спробу. 

Коли російський ворог відступав з околиць Харкова та навколишніх міст, мінували все, що можна було – двори, лісові стежки, узбіччя доріг, навіть дитячі ліжка в домівках. А після звільнення місцеві жителі розповідали представникам влади про нелюдське поводження з ними російських солдатів. Ворог й досі обстрілює Харків сьогодні й, на жаль, буде обстрілювати місто й завтра. Однак, незважаючи на загрозу, життя там триває. Багато харків’ян залишаються в рідному місті або повертаються в Харків і починають його відбудовувати. 

Ті, хто не з чуток знають про війну в Харкові, діляться своїми історіями, щоб зберегти пам’ять заради мирного майбутнього України. Тому вони розповідають свої історії Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Музей «Голоси Мирних» – це найбільший у світі архів свідчень мирних жителів, які постраждали від війни Росії проти України. Місія музею — збирати, організовувати та ділитися історіями мирних жителів України для кращого розуміння життя в умовах воєнних дій заради кращого майбутнього. Архів Музею «Голоси Мирних» уже налічує понад 20 тисяч унікальних свідчень, отриманих з перших вуст. 

Ось три історії людей, які жили в Харкові, живуть там зараз або приїхали в область, щоб надати допомогу.

Київський фотограф Сергій Тумасов допомагає постраждалим від війни з 2014 року. Він потрапив під обстріл, доставляючи гуманітарну допомогу у звільнені села Харківської області. «Побачив розрив снаряду, після – нічого не пам’ятаю», – розповідає Сергій. Найважчим для нього є навіть не самі травми, а те, що найближчі півроку він не зможе активно рухатися. Прочитати його історію можна за посиланням https://bit.ly/3ILLcQA.

Анастасія Новікова поїхала з Харкова разом з родиною та собакою. До останніх днів перед від'їздом вона працювала акушером-гінекологом у пологовому будинку, проводячи операції в екстремальних умовах – і пацієнти, і лікарі могли померти будь-якої миті. «Якщо жінка народжує, ти їй скажеш – не народжуй?» – запитує Анастасія... Її історію можна прочитати тут https://bit.ly/3zatTWe.

Дівчина потрапила під обстріл, коли гуляла в парку. Дочка Олександри, 15-річна харків’янка Кіра, отримала важке поранення в живіт від вибуху касетної бомби. Осколок снаряда пробив дівчині живіт і поранив внутрішні органи. Встати на ноги Кіра змогла лише через місяць. З історією, розказаною її мамою, можна ознайомитись тут https://bit.ly/3RHQi4f. 

Мета Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова – створити надійне джерело інформації про життя Мирних в умовах війни, отриману з перших вуст. Це унікальний психотерапевтичний проєкт, щоі сприяє психологічному добробуту та ментальному здоров’ю українців, які пережили травму війни, завдяки можливості розповісти їхні історії.

Фонд Ріната Ахметова є найбільшою приватною благодійною організацією в Україні. З перших днів війни у 2014 році гуманітарна підтримка, надана Фондом, допомогла врятувати життя 3,5 мільйонів жителів Донбасу. Тисячі з них поділилися з Фондом своїми історіями, які були об’єднані в унікальний віртуальний музей.

З початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України у 2022 році Музей став архівом трагедій усього українського народу. Співробітники та волонтери Фонду Ріната Ахметова продовжують спілкуватися з людьми та записувати їхні історії.

Щоб поділитися історією, кожен може зайти на портал музею і натиснути на посилання «Розповісти історію» у верхньому правому куті головної сторінки. Є кілька варіантів: розповісти історію на сайті, залишити номер телефону, розказати особисто або надіслати поштою. Інший варіант – зателефонувати на безплатну гарячу лінію 0 (800) 509 001 по Україні.