Історії Нескорених: Маріупольська колекція Музею «Голоси Мирних» Фонду Рината Ахметова

Маріуполь — це місто, яке стало символом опору та страждань України через російське вторгнення. Жорстокий ворог перетворив місто на кладовище з тисячами загиблих. Свідки трагедії кажуть, що такого насильства та жаху вони й уявити не могли. Проте Маріуполь та його мешканці залишилися нескореними – навіть сьогодні, коли місто зруйновано, спалено та окуповано Росією.

Ті, кому вдалося втекти з Маріуполя, намагаються розповісти про свою травму і повідомити всьому світу про те, що зараз відбувається в Україні. Евакуйовані жителі Маріуполя прагнуть поділитися своїм болем та зберегти пам’ять заради мирного майбутнього України. Тому вони розповідають свої історії Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Музей «Голоси Мирних» — це найбільший у світі архів історій мирних жителів, які постраждали від війни Росії проти України. Місія музею — збирати, організовувати та ділитися історіями мирних жителів України для кращого розуміння життя в умовах військових дій заради кращого майбутнього. В архіві Музею «Голоси Мирних» уже зберігається понад 20 000 унікальних свідчень з перших вуст.

Історії нескорених

Серед тих, кого евакуювали з гарячих точок України, багато жінок і дітей. Провівши тижні під російськими атаками на рідне місто, три мешканки Маріуполя розповіли про особисті трагедії та поділилися своїми історіями з Музеєм «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Надії Шкільній-Волошиновій довелося самотужки діставати тіло свого чоловіка з-під завалів через 13 днів після його смерті. Артилерійський снаряд влучив у їхню квартиру в Маріуполі, коли чоловік піднявся нагору аби взяти їжу. Надія, її двоє дітей та батьки її чоловіка провели в підвалі майже місяць. Жінці довелося спати з ножем у руці, шукати їжу, зіскрібаючи шматочки тіста з підлоги в зруйнованій пекарні. Їй також довелося гасити вогонь, використовуючи замість води сечу з туалету в бомбосховищі. З історією Надії можна ознайомитись на порталі музею  за посиланням https://bit.ly/3Nn4xZ0 

А це історія сімнадцятирічної Марії Вдовиченко з Маріуполя. У мами дівчинки двічі зупинялося серце, коли їхня сім’я ховалася від обстрілів у підвалі. Її батько ледь не осліп після побиття у фільтраційному таборі. Одного дня під час обстрілу Марія подумала, що її родина не виживе. Вона просила у Бога швидкої смерті. Але зараз, у безпеці, дівчина активно бореться за здоров’я батька. Марія мріє повернутися до Маріуполя, щоб зіграти там на бандурі навіть на руїнах міста. Історію Марії можна знайти за посиланням https://bit.ly/3tY6698

Вікторія Дубовицька переховувала своїх дітей спочатку у ванній кімнаті, потім у квартирі подруги, а пізніше — у будівлі драматичного театру. У бомбосховищі більше не було вільних місць, коли вона прийшла туди з дочкою та сином. Сім’я знайшла притулок на першому поверсі будинку. Вони пережили жахливий вибух в одному з найбільших бомбосховищ у Маріуполі. «Усі знали, що у Драмтеатрі діти! Це чудо, що ми там врятувались», — каже Вікторія. Її розповідь можна знайти за посиланням https://bit.ly/3NjFw11

Музей «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова має на меті створити достовірне джерело інформації з перших вуст про життя мирних жителів під час війни, а також реалізувати унікальний психотерапевтичний проект, який сприятиме психологічному добробуту та ментальному здоров’ю українців, що пережили травму війни, завдяки можливості поділитися своїми історіями.

Фонд Ріната Ахметова є найбільшою приватною благодійною організацією в Україні. З перших днів війни у 2014 році гуманітарна підтримка, надана Фондом, допомогла врятувати життя 3,5 мільйонів людей. Тисячі з них поділилися з Фондом своїми історіями, які були об’єднані в унікальний віртуальний музей. 

З початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України у 2022 році Музей став архівом трагедій усього українського народу. Співробітники та волонтери Фонду Ріната Ахметова продовжують спілкуватися з людьми та записувати їхні історії.

Щоб поділитися історією, кожен може зайти на портал Музею і натиснути на посилання «Розповісти історію» у верхньому правому куті головної сторінки. Є кілька варіантів: розповісти історію на сайті, залишити номер телефону, розказати особисто або надіслати поштою. Інший варіант — зателефонувати на безоплатну гарячу лінію Фонду: 0 (800) 509 001.