Історії мирних: мрію побачити внучку дорослою
![](https://akhmetovfoundation.org/rails/active_storage/disk/eyJfcmFpbHMiOnsibWVzc2FnZSI6IkJBaDdDRG9JYTJWNVNTSnJkbUZ5YVdGdWRITXZjSFpuTlRsck0zWnROM05wYVRGbk5UQnhZekJtYUdrMWVURTVlUzlsTWprek5qaG1OMkU0WVRKalltWTJOV1UxTXpWaE5URXpaR0UyTVRkbE9EWTFNbUU0WlRRMFpEaGxNVE5tTmpVNE5USXlZemxtTmpWa01UZGpZak0zQmpvR1JWUTZFR1JwYzNCdmMybDBhVzl1U1NJQmsybHViR2x1WlRzZ1ptbHNaVzVoYldVOUlqVWdXWE4wYjNKNWVTQk5lWEp1ZVdndWFuQm5JanNnWm1sc1pXNWhiV1VxUFZWVVJpMDRKeWMxSlRJd0pVUXdKVGs0SlVReEpUZ3hKVVF4SlRneUpVUXdKVUpGSlVReEpUZ3dKVVF3SlVJNEpVUXdKVUk0SlRJd0pVUXdKVGxESlVRd0pVSTRKVVF4SlRnd0pVUXdKVUpFSlVReEpUaENKVVF4SlRnMUxtcHdad1k3QmxRNkVXTnZiblJsYm5SZmRIbHdaVWtpRDJsdFlXZGxMMnB3WldjR093WlUiLCJleHAiOiIyMDI0LTA3LTI3VDAwOjIzOjA0Ljc5M1oiLCJwdXIiOiJibG9iX2tleSJ9fQ==--41b5da1158d57ebd15af1a1cd2bcc5f14a9a6a66/5%20%D0%98%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%B8%20%D0%9C%D0%B8%D1%80%D0%BD%D1%8B%D1%85.jpg?content_type=image%2Fjpeg&disposition=inline%3B+filename%3D%225+Ystoryy+Myrnyh.jpg%22%3B+filename%2A%3DUTF-8%27%275%2520%25D0%2598%25D1%2581%25D1%2582%25D0%25BE%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25B8%2520%25D0%259C%25D0%25B8%25D1%2580%25D0%25BD%25D1%258B%25D1%2585.jpg)
Фонд Ріната Ахметова продовжує цикл публікацій про долі учасників проекту «Рінат Ахметов – Допоможемо. Історії мирних». Героїня цієї історії – Валентина Куніна з Маріуполя. Миттю в її життя прийшли біль втрати та скорбота.
– Жили добре, – згадує жінка. – Син одружився з дівчиною Мариною. Незабаром на світ з’явилася внучка Аня.
Усе зруйнував страшний для сім’ї Куніних січневий день 2015 року.
– Я була на роботі, коли почався обстріл міста. Було щось неймовірне, і пам’ятаю тільки, як намагалася сховатися. Потім побігла додому. Побачила, що в нашу квартиру прилетіла міна. Осколками вбило невістку. Вона лежала в крові на підлозі. Поруч лежала її донька Аня, моя внучка, з осколком у голові. Її врятували в реанімації. Але вона досі ховається від гучних звуків у комору й часто плаче за мамою», – каже Валентина Куніна.
Валентина замінила дівчинці вбиту маму. Тепер тільки турбота про внучку допомагає зберігати віру в завтрашній день.
«Мрію побачити, як Аня виросте», – зізнається Валентина Куніна.