“Іноді доводиться чекати, щоб дитина дозволила себе знімати”. Оператор Євген Якунін – про 5-річний досвід зйомки роликів “Сирітству – ні!”. До Дня народження порталу
9 грудня 2021 року порталу Sirotstvy.net виповнюється 12 років. До цієї дати програма “Рінат Ахметов ‒ Дітям. Сирітству ‒ ні!” підготувала декілька подарунків!
Перший і головний подарунок ‒ ми встигли привезти 40 нових світлин дітей Миколаївщини, які 9 грудня будуть завантажені на портал.
Другий подарунок ‒ ми вирішили познайомити користувачів нашого порталу з людьми, які вже декілька років беруть безпосередню участь у створенні відеороликів “Сирітству ‒ ні!”, які мільйони громадян дивляться на телеканалі “Україна”. Ці люди мають унікальний досвід допомоги дітям-сиротам, яку Фонд Ріната Ахметова надає з 2009 року.
У першу чергу програма “Рінат Ахметов ‒ Дітям. Сирітству ‒ ні!” поговорила з оператором Євгеном Якуніним, який вже 5 років є “очима” дитячих роликів. Адже не секрет, що від таланту оператора залежить 70% успіху кожного відеоролика. Як він зніме ‒ такими ми дітей і бачимо. Фахівці кажуть, що жоден монтаж чи озвучка не врятують відео, коли зйомка нецікава чи неякісна. Саме тому через високу якість зйомки та душевний підхід до дітлахів програма “Сирітству ‒ ні” вже 5 років користується операторськими навичками саме Євгена.
"До участі у “Сирітству ‒ ні!” від Фонду Ріната Ахметова мене запросили у 2016 році, ‒ згадує Євген Якунін. ‒ Звісно, я погодився, адже програма цікава для оператора і має високу мету ‒ допомогти дітям, які чекають нових батьків.
Хтось вважає, що знімати дітей дуже просто і вони завжди красиві, але це не зовсім так. “Сирітству ‒ ні!” ‒ це ролики соціального напряму, і дітки там ‒ різні. Деякі з них мають вади здоров’я, майже усі є психологічно чи психічно травмовані. До того ж діти чутливі до нових людей. Іноді я чекав 10, 15, 20 хвилин, аби дитина до мене звикла і дозволила себе знімати. Деякі лякалися, тому що вони в закладах взагалі чоловіків майже не бачать.
Перші роки мені було складно морально, особливо коли бачиш хворих дітей у спецзакладах. Але з часом емоції відійшли, я звик до різних дітей у різних закладах.
Зараз я бачу значний прогрес у питанні всиновлення. У 2016-2018 роках бувало так, що я дитину знімав для роликів два-три роки поспіль. А з 2019 року я перестав бачити дітей, яких знімав рік-два до того. Імовірно, що їх вже усиновили, чи взяли під опіку, чи в інші форми влаштування. Мене це дуже тішить. Бо чим більше дитина знаходиться в закладі, тим більше в неї розчарувань і душевних травм.
Одного разу на зйомках була присутня моя дружина. Дітлахи тільки її побачили, побігли до неї, оточили й радісно гомоніли: “Мама! Мама прийшла!” Зйомок було багато, і дружина була настільки вражена, що ледь не плакала. Потім зізналася мені, що ніколи не думала ‒ наскільки багато сиріт і які ж вони маленькі, і яку велику справу робить Фонд Ріната Ахметова цими роликами”.
