Хто і як регламентує виїзд українських дітей за кордон? Уповноважена Президента з прав дитини Дар'я Герасимчук - спеціально для "Сирітству-ні!". (Частина 1)

Фонд Ріната Ахметова з 2008 року займається популяризацією сімейних форм виховання та протидією сирітству. Але з 24 лютого 2022 року, з часу вторгнення РФ на територію нашої держави, з’явилися нові виклики, до яких треба пристосовуватися, аби навчитися жити в нових, досить складних реаліях.

Виникає безліч питань! Наприклад, що буде з базою дітей-сиріт, які готувалися на усиновлення? Чи можна буде повернути тих, хто опинився у полоні ворога на непідконтрольних Україні територіях? Де зараз знаходяться евакуйовані заклади та ДБСТ, чи є з ними зв’язок, тощо. Саме тому програма «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» запускає серію інформаційних інтерв’ю з ключовими фахівцями, на плечі яких покладений важкий вантаж допомоги дітям – як біологічним, так і прийомним – під час війни.

Перший гість порталу Sirotstvy.net - Дар’я Герасимчук, Радник-уповноважений Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації.

- Дар'я, на Фейсбук-сторонці «Сирітству-ні!» ми щодня отримуємо повідомлення від іноземців із пропозиціями взяти дитину з України. Як допомагають зараз сектору захисту прав дітей міжнародні організації та в цілому іноземці?

- Ми отримали величезну кількість повідомлень від іноземців про те, що вони готові тимчасово влаштовувати дітей, всиновлювати і так далі. По цим запитам проводилась відповідна робота.

На жаль, не всі іноземці хотіли розуміти, що тимчасове влаштування – це виключно для українських родин. Вони продовжували заповнювати заявки у  Чат-бот "Дитина не сама" до того моменту, поки ми не змінили фільтри.

На жаль, було дуже багато проблем із запрошеннями, як з української сторони, так і з іноземної. Часто був надмірний тиск збоку громадян, які подали заявку: «Чому ви досі не реагуєте?», «Чому до сих пір не сформовані групи дітей, які потребують допомоги?»

Для нас, представників держави, які захищають права дітей, важливо не тільки перемістити дітей у безпечне місце, але й знати, що ця країна 100-відсотково зобов’язується повернути усіх дітей назад до України, без зміни статусу та переміщення до іншої країни.

- Чи існує затверджений перелік правил, який би регламентував, кому з міжнародних організацій можна довірити тимчасове перебування наших дітей, а кому – ні?

- Так. Міністерством соціальної політики України було видано наказ, в якому чітко сформульовано, які документи необхідні і що має бути зазначено в запрошені від іноземних організацій.

У запрошенні, що має надати міжнародна організація, повинно бути чітко вказана:

1. Кількість дітей, статус дітей, чи готові вони приймати дітей з інвалідністю, чи готові вони забезпечувати дітей всім необхідним. Ми мали факти, коли іноземні організації прийняли дітей, а потім розпочали грошовий збір на їхні потреби. Це нас дуже здивувало, ми почали розбиратися у цій ситуації і виявилося, що це волонтери, які офіційно не узгодили з організацією весь процес детально.

2. Також, міжнародні організації повинні прописати, що вони гарантують незмінність статусу дітей; про те, що вони не будуть розміщувати дітей по сім’ям.

3. До запрошення організація має прикласти лист-рекомендацію від будь-якої урядової структури. Наприклад, рекомендація від окремого конгресмена чи депутата не підходить. Рекомендація повинна бути саме від урядової структури, в якій зазначається що дана організація може приймати дітей, має можливість з ними працювати і умовно, держава таким чином підтверджує, що ця організація верифікована. В такому випадку, нам не потрібно перевіряти, як організація працює і так далі.

Після цього ми збираємо організовану групу дітей, збираємо весь необхідний пакет документів і діти вирушають за кордон. Запрошення, в яких не були прописані обов’язкові пункти або був відсутній такий лист-гарантія, були відхилені.

- А в чат-боті «Дитина не сама» є можливість подати заявку іноземним організаціям?

- Так, є. І є команда, яка від імені Національної соціальної сервісної служби відпрацьовує ці заявки, збирає пакет документів, опрацьовує та надсилає ВЦА (військовій цивільній адміністрації), яка вирішує – чи потрібна та можлива евакуація дітей за кордон, чи ні. ВЦА вирішує, кого куди відправляти та чиє запрошення приймати.

- А щодо допомоги від Червоного Хреста та ЮНІСЕФ?

- Червоний Хрест займається більше організацією роботи гуманітарних коридорів, коли була потреба вивезення закладів з окупаційних міст або міст, в яких проводилися активні бойові дії. А ось діяльність Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні зараз досить широка. Вони дуже підтримують Міністерство соціальної політики України, підтримують МЗС України. ЮНІСЕФ створюють хаби за кордоном. Наразі саме за підтримки ЮНІСЕФ ми готуємося до моніторингової місії тих країн, в яких знаходиться найбільша кількість наших дітей, тому що потрібно зрозуміти, в яких умовах перебувають діти, чи вже залучені ці діти до навчального процесу та інші питання, пов’язані з перебуванням дітей за кордоном. Саме така підтримка від цієї організації існує сьогодні.

- Де можна отримати інформацію про інтернатні заклади, ДБСТ, прийомні сім’ї, які виїхали за кордон? Тому що ми частково змогли зв’язатися з інтернатами та ДБСТ, якими Фонд опікувався в мирний час. Але, на жаль, інформація далеко не повна.

- За алгоритмом дій з приводу евакуації та переміщення всіх осіб, відповідає ВЦА в кожній області окремо. Вони, відповідно, вирішують кому погоджувати виїзд, а кому – ні, також погоджують маршрут та локацію переміщення. Якщо ми говоримо про ДБСТ, прийомні сім’ї, про заклади, в яких знаходяться на цілодобовому перебуванні діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, - інформація про їх переміщення також знаходиться у Національній соціальній сервісній службі. Як я вже казала раніше, щотижня ми заслуховуємо звіт від Національної соціальної сервісної служби.

- Чи є на сьогоднішній конкретні цифри щодо евакуації закладів, які підпорядковуються системам Міністерства охорони здоров’я, Міністерства освіти та Мінсоцполітики України?

- Останні дані, які ми маємо, це - було здійснено евакуацію 1 454 ДБСТ, ПС, сімей опікунів та піклувальників, а також здійснено евакуацію 19 закладів, підпорядкованих системі охорони здоров’я, з яких 6 закладів – за кордон. 80 закладів, які підпорядковуються Міністерству соціальної політики України, також евакуювали за кордон. 115 закладів, підпорядкованих Міністерству освіти, з них 80 – за кордон. Загальна цифра, за останніми даними (ці дані змінюються щодня), - 5 665 статусних дітей вивезено, евакуйовано або переміщено в більш безпечні місця або за кордон.

4 рази на тиждень, мінімум, відбуваються засідання координаційного штабу, де заслуховуються звіти не тільки міністерств охорони здоров’я, освіти та соціальної політики України. Заслуховуємо звіти Міністерства юстиції України, тому що їм підпорядковуються також заклади, де перебувають неповнолітні діти, або мами з неповнолітніми дітьми, які відбувають покарання у місцях обмеження волі або діти, які знаходяться в СІЗО. Їх розміщення ми постійно моніторимо та відслідковуємо. Вони не залишилися поза увагою.

Також, у нас є певний список закладів, які потребують організації гуманітарних коридорів для їх евакуації. Відповідно, там ведеться постійна робота, яку ми контролюємо. Маємо список закладів, які зараз потребують негайної евакуації з території проведення найактивніших бойових дій. Так як серед представників відомств у координаційному штабі є Міністерство оборони України, вони також звітують щоразу про ті зони (території), які вважаються потенційно небезпечними, і з яких потрібно евакуювати дітей і, умовно, про території, які вважаються більш менш безпечними.

- Але все одно, остаточні рішення про переміщення дітей або закладів приймає обласна ВЦА, так?

- Так. Навіть коли ми, координаційний штаб, вважаємо, що потрібно евакуювати заклад, буває так, що ВЦА приймає рішення, що дана територія є відносно безпечною і евакуація наразі не потрібна. Також, бувають випадки, коли директори таких закладів не мають наміру евакуювати заклад, аргументуючи це більш менш спокійною ситуацією в регіоні. Тому, в цьому процесі є певні складнощі.

(Продовження - у наступних публікаціях)