“Хочу всиновити дитину, яку б звали Ганнуся. Підкажіть адресу, куди їхати?” Блог Анастасії Білоусової, фахівця програми “Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні”

На електронну пошту та месенджери програми “Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!” постійно надходять листи із запитаннями щодо дітей та нюансів усиновлення. Як помітили користувачі, найцікавіші з них стають темами публікацій, а на запитання відповідають наші експерти – психологи, соціологи, юристи.

Іноді запитання дуже цікаві, навіть трошки складні, і ми шукаємо експертів, які б фахово відповіли на них. Такі листи надихають, дарують надію на те, що кандидати в усиновителі або вже батьки-усиновителі постійно підвищують свій рівень знань щодо виховання дитини чи процесу усиновлення, та стимулюють до розвитку і нас. І це дуже класно і корисно.

Але іноді надходять такі листи, яким просто дивуєшся. Наприклад: “Доброго дня! Хочу усиновити дитину. Мені дуже подобається ім’я Ганнуся, хочу щоб дитину звали саме так. Підкажіть адресу, куди їхати?”

Зазвичай, саме формулювання запитання говорить про людину більше, ніж саме запитання. Можливо, ті, хто знається на процесі усиновлення, з таких запитань сміятимуться, але мені зовсім не смішно.

По-перше, мені прикро, навіть руки опускаються. Бо я відчуваю, що наш портал дехто сприймає як супермаркет. Ще раз нагадую, шановні користувачі: дитину не можна “замовити”! Це не товар, а наш портал – не супермаркет, де можна задовольнити забаганки. Кожна дитина-сирота, світлину якої ви бачите на порталі, – це особистість із витонченим, дуже складним всесвітом та складною долею.

Ще з 2008 року портал “Сирітству – ні!” займається роз’ясненням саме того, ЯК ПІДГОТУВАТИ СЕБЕ ДО УСИНОВЛЕННЯ, а наші блогери-усиновителі діляться досвідом, ЯК ЗНАЙТИ САМЕ СВОЮ ДИТИНУ. Якби це все було так просто! Але ні. Усиновлення – це складно, довготривало, але воно того варте! Це як народити дитину, тільки не з животика, а з серця.

По-друге, мені просто моторошно від фрази “Мені дуже подобається ім’я Ганнуся, хочу, щоб дитину звали саме так”. Тобто якщо виявиться, що дитину звати не Ганнуся, а наприклад, Катруся, то все ‒ вона вас не зацікавить чи ви від неї відмовитесь? У реальному житті часто буває так, що, наприклад, шукають хлопчика до 5 років, а знаходять дівчинку – 7-8 років, усиновлюють – і щасливі! Або виявляється, що у хлопчика, якого знайшли, ще є братик чи сестричка, і люди замість однієї дитини беруть до себе двох – і теж щасливі!

Готовність до усиновлення приходить тоді, коли людина вирішує для себе: “Я готова/готовий узяти будь-яку дитину, будь-якого віку, навіть із хворобами, аби тільки вона припала мені до серця, а я – їй. І байдуже, як цю дитину зватимуть – Ганнуся, Катруся чи Маруся”.

Це підтвердить будь-який експерт з усиновлення і навіть просто дитячий психолог.

Так, портал “Сирітству – ні” має релевантність та можливість вибору. Він дарує користувачам можливість передивитися світлини дітей, обрати вік та область. Але світлина, чи вік, чи область – це тільки початок. Щоб знайти СВОЮ дитину, треба шукати, телефонувати до служб всієї України, зустрічатися з дитиною, спілкуватися з нею, отримати зворотній зв’язок від неї. Адже ви теж повинні дитині сподобатися!

Словом, усиновлену дитину спочатку треба народити серцем, потім розумом, а потім ще й дочекатися. Тому на фразу “Підкажіть адресу, куди їхати” відповідь лише одна – “Їдьте до служби у справах дітей вашого району”. Саме там кожен кандидат в усиновителі розпочинає свій шлях до дитини. Саме там триває навчання та збираються документи. І тільки після цього людина повертається на наш портал і починає шукати дитину. Заклади не займаються процесом усиновлення, вони лише утримують дитину до того моменту, як ви разом з фахівцем служби прийдете до неї, знайдете спільну мову, все підсумуєте і скажете цю вимріяну фразу: “Так, я хочу цю дитину усиновити”.