Гуманітарні рейси Ріната Ахметова дарують життя й надію дітям і літнім людям

За даними ООН, опублікованими в березні, в Україні понад 5 мільйонів людей потребують допомоги. Із них — 3 мільйони проживають у зоні АТО. За цими сухими цифрами ховаються зламані долі та людські трагедії. Хто і як зараз реально допомагає цим людям?

Галина Степанишина, 64 роки, пенсіонерка, 35 років трудового стажу
Щодня в Донецьку, у районі цирку на місці колишньої крамниці шахти ім. Засядька, можна побачити довгу чергу, яка часом тягнеться до Ленінського проспекту. Люди отримують тут гуманітарну допомогу від Штабу Ріната Ахметова. Водночас ті, хто стояв у черзі, зазначають, що, незважаючи на велику кількість людей, рух іде динамічно, волонтери моторно обслуговують людей, тому люди продукти отримують швидко.
Допомогу від Штабу призначають раз на місяць — разом із пакетом у 14 кг пенсіонерам відразу видають талончик, у якому вказано час і дату отримання наступної «гуманітарки».
«Це дуже допомагає, — каже нам пенсіонерка з Ленінського району Галина Володимирівна Степанишина. — Тут є все — крупи, консерви, макарони, олія, кукурудза, згущене молоко. Допомогу ділимо з родиною сина — у нього зараз роботи немає; раніше він мені допомагав, а тепер — я його годую».
Дійсно, якби не ця допомога, дехто просто не вижив би зараз; раніше більшість людей особливо не потребувала «гуманітарки», тому просто брала «про запас». А тепер, коли гроші й запаси закінчилися, багатьом взагалі нічого їсти, тому продукти з гуманітарної допомоги реально рятують життя донеччан.

Юлія Шмаркова, 36 років, мати трьох дітей від 9 років до 1 місяця
Макіївчанка Юля — журналіст за професією. У грудні залишилася без роботи через бойові дії. Незважаючи на загальну паніку минулого літа, у неї не було сумнівів — народжувати чи не народжувати. Вона в житті оптимістка й побожна людина. Тому на світ з’явилося ще одне нове життя!
«Якби рік тому хтось сказав, що я буду багатодітною матір’ю, чоловік залишиться без роботи, а життя перетвориться на щось середнє між трилером і фільмом жахів, я б розсміялася цій людині в обличчя, — розповідає Юля. — Але зараз це реальність, у якій ми живемо. У лютому на світ з’явилася наша третя дитина. Чоловік роботу знайти поки що не може, оскільки на архітекторів зараз тут попиту немає. А на території України, коли дізнаються, що ми з Макіївки, вакансії закінчуються. 
Але найстрашніше, коли снаряди розриваються на твоїй вулиці, 9-річна дитина боїться сама залишатися в кімнаті й тому скрізь ходить із котом під пахвою. Страшно усвідомлювати, що війна безцеремонно увірвалася в наше життя, і ти з нею залишаєшся сам на сам. Можливо, саме тому люди, які залишилися тут, стали більш згуртованими й цінують, як ніколи, будь-який прояв уваги й турботи. Гуманітарний штаб для нас став промінцем світла й надії. Під час вагітності й зараз сім’я отримує продуктові набори, молодші дітлахи — кашки, пюрешки та підгузки. Величезне спасибі Рінату Ахметову за набір для вагітних. Ваша робота й допомога для нас дуже важлива. Ви єдині, у кого слова «ми з вами» підтверджуються діями, а не просто гарне гасло».

Валерія Полехіна, 70 років, інженер-конструктор із 35-річним стажем роботи
Історія донецької пенсіонерки типова для сьогоднішнього Донбасу. Валерія Василівна восени переоформила пенсію на території України, але виїхати й постійно жити на вільній території вона не може з низки причин. У результаті, не може ці гроші отримати. Нещодавно влаштувалася на роботу з реалізації питної води, але зарплату чекає досі. Живе на невеликі довоєнні заощадження, і час від часу їй допомагає дочка.
«Взимку ціни на продукти в Донецьку злетіли в декілька разів, — розповідає Валерія Василівна, — доводиться економити на всьому. Рятують продуктові набори від Гуманітарного штабу Ріната Ахметова, які я регулярно отримую з вересня 2014 року. І сьогодні вкотре сходила за ним. У продуктовому наборі багато круп, буває, що вони навіть накопичуються — не встигаю з’їдати. Ділюся із сусідами, які потребують допомоги, але їм гуманітарка не призначена за віком. Соняшникова олія, цукор, м’ясні та рибні консерви дуже стають у пригоді — тому що купити тепер я все це не можу. До Нового року до звичного набору продуктів дуже приємно було отримати коробку шоколадних цукерок і листівку від Ріната Ахметова з побажанням Миру. Ми всі так цього хочемо!».