Готуємося прийняти дитину. Формування прив’язаності в малюка-сироти

Фахівці програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» продовжують публікації про підготовку сім’ї до прийняття дитини. Цього разу психолог, експерт з усиновлення Людмила Петрановська розповідає про формування прив’язаності в дітей-сиріт. Стан дитини, покинутої матір’ю, можна описати як самотність, жах, відчай. Цей стан дитини в умовах нехтування найточніше передають саме ці слова: незрозуміло, непередбачувано, ненадійно. Нехтування, як і часті розлуки з матір’ю в ранньому віці, формують у дитини слабку прив’язаність.

ТЕОРІЯ ПРИВ’ЯЗАННОСТІ

Теорія прив’язаності була вперше сформульована англійським психологом Джоном Боулбі, який вивчав поведінку та стан дітей, які опинилися в притулку. Почуття прив’язаності формується в перші два роки життя дитини. Якою вона буде – міцною чи ні - залежить від того, наскільки надійна її мати, наскільки вона може бути впевнена в її присутності поруч, у її допомозі в скрутну хвилину. Адже для немовляти почуття голоду – це дуже-дуже важка мить. У нього немає життєвого досвіду, він відчуває голод як пряму загрозу життю.

Тому має багато-багато разів повторитися ланцюжок дій «голод – крик – мама – молоко – життя налагоджується!», поки малюк не засвоїть твердо, що померти з голоду йому точно не дадуть. І тоді років до двох дитина може вже почекати, поки мама варить кашу, навіть якщо відчуває голод. Тому що впевнена: з мамою не пропадеш! Якщо ж ця віра не може сформуватися, бо мама то десь ходить, то годує, то ні, тому і прив’язаність формується відповідна. Численні дослідження показують, що якість дитячої прив’язаності впливає на майбутнє життя людини, визначає її стійкість до стресів, стосунки з чоловіком і дітьми, бажання працювати й досягати успіху.

ЯК «ЧИТАЄТЬСЯ» БАТЬКІВСЬКЕ НЕХТУВАННЯ

Деякі наслідки батьківського нехтування відразу впадають в око: дитина худа, низькоросла, з поганим станом шкіри, волосся, зубів. Вона може не вміти користуватися туалетом, столовими приборами. Одна патронатна мама розповідала, що чотирирічний хлопчик у першу ніч у новому будинку ніяк не міг заснути – він ніколи раніше не спав на ліжку. Коли йому дозволили перейти на стілець, він стиснувся там у грудочку й нарешті заспокоївся. Мабуть, так він звик спати в кровній сім’ї. Багато разів випадало чути про дітей, які спочатку в прийомній сім’ї їли тільки хліб, відкушуючи прямо від батона, і пили воду з-під крана. Іншої їжі вони просто не знали. Але це, звичайно, випадки вкрай важкого нехтування, що переходить у жорстоке поводження.

«ЛІКУВАННЯ» СІМ’ЄЮ

Якраз ці страшні наслідки негараздів дуже швидко компенсуються після потрапляння дитини в добрі умови, особливо в прийомну сім’ю. Вона росте, розвивається, на щоках з’являється рум’янець, волосся стає густим і блискучим, у неї проходять хронічні хвороби. А вже оцінити, що мамині млинці й котлети смачніші за воду з хлібом, з цим усі справляються максимум за пару місяців.