Фотографією року стала робота Максима Дондюка з серії «Епідемія туберкульозу в Україні»
22 лютого відбулося урочисте нагородження переможців всеукраїнського конкурсного проекту «Фотограф року 2012», організатором якого виступив інтернет-ресурс, присвячений мистецтву фотографії - Foto.ua, а генеральним партнером - торгівельна мережа «Фокстрот. Техніка для дому».
Незалежне міжнародне журі, до складу якого увійшли майстри фотомистецтва: Володимир Біргус, Анна Войтенко, Олександр Глядєлов, Рафал Мілах і Ксенія Нікольська, визначили імена переможців проекту.
Кращою фотографією 2012 року став робота Максима Дондюка з серії «Епідемія туберкульозу в Україні».
Переможцями номінації «Краща серія року» стали відразу 3 автора: Руся Асєєва в жанрі «Репортаж», Артур Бондар в жанрах «Портрет» та «Документальна фотографія», Сергій Мельниченко в жанрі «Арт-фото». Приз глядацьких симпатій завоювала Наталія Шаромова з серією фоторобіт «Нове життя».
Фотографом року журі визнало Артура Бондаря за серію робіт «Тіні зірки Полин».
Дізнатися більше про переможців
Фотографія року.
Процедурний кабінет. Старозбур'ївська виправна колонія № 7, 26 липня 2011.
Коментар Максима Дондюка до серії:
«У 1995 році Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила в Україні епідемію туберкульозу. За останні 16 років ситуація сильно ускладнилася. Щодня хвороба забирає життя 30 людей. Щорічно - близько 10 000. У грудні 2010 року я відправився на Донбас в Україні. Те, що я побачив в перший день, мало сильний вплив на мене. Одним із перших хворих, якого я сфотографував, виявився чоловік з туберкульозом кишечнику. Він лежав без одягу на лікарняному ліжку і дивився у стелю. Через тиждень я перебував з ним в останні години його життя. Він уже не міг ворушитися і розмовляти, його тіло було схоже на скелет, обтягнутий шкірою. В руках він стискав хрестик на грудях і молився. Після, я познайомився з його дружиною, вона розповіла мені про те, як він ходив по дому з розірваним животом і волок кишки по підлозі, тому що швидка допомога відмовлялася перевезти чоловіка до лікарні. Їм довелося викликати таксі і везти його самостійно. Через час я зрозумів, що таке відбувається по всі країні, а епідемія туберкульозу перейшла в категорію національної проблеми. Багато в'язниць амністують ув'язнених у важкому стані, щоб не псувати свою статистику смертності. Дві третини колишніх ув'язнених розчиняються на території країни, не стаючи на медичний облік. Лікарні в жахливому стані, а вся фтизіатрія тримається на пенсіонерах. Хворі на лікарсько-стійкий туберкульоз змушені їздити в громадському транспорті за медикаментами і харчуванням, а ті, у кого немає грошей, просто вмирають у своєму ліжку. Поки в Україні йде політична війна, всім байдужий туберкульоз».
Дізнатися більше про Фотовиставку Максима Дондюка.
