Фонд Ріната Ахметова збирає історії для унікального музею

     Фонд Ріната Ахметова продовжує збирати історії в рамках унікального проєкту «Голоси Мирних. Музей Фонду Ріната Ахметова».  Вперше в Україні створюється архів свідчень мирних жителів Донбасу, які постраждали внаслідок збройного конфлікту.

– «Голоси Мирних» – це безпрецедентний онлайн-музей, що документує історії людей, які опинилися в умовах збройного конфлікту на сході країни. У ньому вже понад 2000 таких історій, але це тільки початок. Наша мета – зібрати їх 100 000 до 2025 року. Для Фонду Ріната Ахметова та Музею «Голоси Мирних» важливо задокументувати і зберегти реальні свідчення очевидців, щоб подібні людські трагедії ніколи не повторювалися, в ім'я кращого майбутнього, в ім'я миру. Для мирних жителів Донбасу і всієї України «Голоси Мирних» – це безпечний простір, у якому люди вперше можуть відкрито розповісти свою особисту історію і таким чином звільнитися від тягаря мовчання, – розповіла Наталія Ємченко, член Наглядової ради Фонду.
Експерти високо оцінили виконану Фондом роботу.

– Неможлива повнота картини про події, якщо ми зосереджуємося на оптиці війни тільки в аспекті танків, гармат, героїчних подвигів солдатів. Важливий погляд людей, проти яких ці автомати і гармати діють. Це експериментальний шлях, в Україні – безпрецедентний. Це складний проєкт. Немає книг або методичок, як це зробити. Це новий шлях, і починається він зараз. Але це потрібно Україні. Я хочу побажати успіху команді, тому що амбітність цієї мети надзвичайна, – сказав Антон Дробович, директор Українського інституту національної пам'яті.

У збиранні історій для Музею беруть участь психологи, які допомагають людям упоратися з травмою війни. З 2014 року психологічну підтримку Фонду отримали понад 60 000 жителів сходу країни різного віку.

Одну з історій для Музею розповіла Олеся Богданова з Новотошківського.

– З війною у мене перевернулося все. Під час війни і маму втратила, під час війни і чоловік помер, і з трьома дітьми залишилася одна. Перевернуло життя повністю. Дуже важко. Найбільше бажання ‒ це Бога прошу кожного разу сили дати. Мені треба їх підняти. У нас більшість тут заради дітей живуть. Що найголовніше зараз? Дати освіту. У мами рак був, його діагностували вже на останній стадії. У 2015-му вона захворіла, а 2015-2016 роки у нас в регіоні, ні в Сєвєродонецьку, ні в Лисичанську, не було навіть лікаря по крові –гематолога. Дуже важлива була консультація. Точний діагноз міг поставити тільки гематолог. У неї був, на жаль, лейкоз. І діагностували хворобу на пізній стадії, вона буквально за два тижні згоріла, – згадує жінка.

Мрія у неї, як і у багатьох сотень тисяч Мирних сходу,– одна:

– Я мрію, щоб закінчилася війна. Може, хтось мріє про якусь нову річ, а ми хочемо, щоб була тиша. Я хочу, щоб я могла дітей спокійно відправляти в школу, щоб вони спокійно йшли додому самі. Щоб вони могли погуляти самі, і я не переживала, якщо десь щось бахнуло. Я хочу, щоб у них був нормальний розвиток. Щоб було багато дітей, тут діток мало.

Про вашу історію теж повинні дізнатися! Розкажіть її світові! Перейдіть за посиланням https://civilvoicesmuseum.org/my-story і заповніть невелику анкету, щоб зробити свій внесок у збереження пам'яті.