Фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» оприлюднив результати дослідження знань, ставлення та поведінки українців щодо туберкульозу
03.10.2013
3 жовтня 2013 року фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» оприлюднив результати опублікованого дослідження[1] «Рівень знань, ставлення, практики та поведінки населення України та окремих соціальних груп з питань туберкульозу станом на 2011 рік», а також брошуру «Туберкульоз vs населення України: що ми знаємо та що робимо?»
Таке комплексне дослідження знань, ставлення, практики та поведінки стосовно туберкульозу було проведено в Україні вперше в рамках програми «Зупинимо туберкульоз в Україні» фонду Ріната Ахметова «Розвиток України» за підтримки Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією (в рамках 9 раунду). Проведення дослідження на замовлення фонду Ріната Ахметова здійснив аналітичний центр «Соціоконсалтинг».
Дослідження описує ставлення населення України до проблеми туберкульозу; обізнаність людей стосовно симптомів туберкульозу; готовність звертатися за медичною допомогою при підозрі на туберкульоз; стереотипи та міфи стосовно туберкульозу; до чого призводять розбіжності між знаннями українців та поведінкою; бар'єри для оптимальної поведінки щодо профілактики туберкульозу та своєчасного звернення по медичну допомогу; інформаційні потреби населення та джерела інформування про туберкульоз.
Результати цього дослідження були використані для розробки, впровадження та оцінки Національної та регіональних стратегій адвокації, комунікації та соціальної мобілізації, а також для розробки концепції інформаційної кампанії програми «Зупинимо туберкульоз в Україні», спрямованої на роботу із загальним населенням, та побудову правильних знань щодо туберкульозу.
«Фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» прагне забезпечити достовірною інформацією всіх, хто зацікавлений у боротьбі з туберкульозом в Україні. Оприлюднюючи це дослідження, ми хочемо допомогти ключовим інституціям краще зрозуміти пацієнтів та досягти світових стандартів діагностики та лікування туберкульозу. В той же час завдяки інформаційній кампанії, яка ґрунтується на результатах дослідження, ми допомагаємо населенню України дізнатись правильну інформацію про туберкульоз та спонукаємо до діагностики і проходження повного курсу лікування туберкульозу», – зазначила Марія Маковецька, керівник відділу адвокації, комунікації та соціальної мобілізації Програми «Зупинимо туберкульоз в Україні» фонду Ріната Ахметова «Розвиток України».
Книга «Рівень знань, ставлення, практики та поведінки населення України та окремих соціальних груп з питань туберкульозу станом на 2011 рік» та брошура «Туберкульоз vs населення України: що ми знаємо та що робимо?» будуть розіслані у 140 наукових бібліотек України національного та обласного рівня, бібліотеки вищих профільних навчальних закладів. Видання будуть корисними керівникам сфери охорони здоров’я, медичним представникам, фахівцям соціальних служб та неурядових організацій, а також дослідникам.
В електронному вигляді ці видання можна знайти на сайті програми «Зупинимо туберкульоз в Україні» www.stoptb.in.ua в розділі «Інфоцентр» / «Публікації програми», а також за посиланнями http://issuu.com/akhmetovfdu/docs/karb_tb_broshure_final_ukr_webpdf, http://issuu.com/akhmetovfdu/docs/tb_pdfbook
Прес-служба
Фонду Ріната Ахметова
«Розвиток України»
+ 38 044 502 52 12
Основні результати дослідження
Ставлення населення України до проблеми туберкульозу
На запитання «Чи становить туберкульоз загрозу для населення України в цілому?» більшість опитаних (75%) відповіли ствердно. 20% не заперечують актуальність туберкульозу, проте вважають його «частково небезпечним» захворюванням. 4% опитаних не змогли визначити власну думку, і лише 1% дорослого населення не відносить туберкульоз до сучасних національних викликів, оскільки «він безпечний».
Проте у відповідь на запитання «Чи становить туберкульоз загрозу для Вас особисто?» майже половина населення (49%) усвідомлює невеликий ризик для власного здоров’я, 15% заявили, що вони не мають такого ризику, 8% не можуть напевно відповісти на це питання. Всього 28% респондентів зазначили значну вірогідність самим заразитися туберкульозом.
Отже, уявлення більшості респондентів про туберкульоз є досить нечітким та абстрактним. Занепокоєність цією проблемою у більшості випадків не пов’язана з усвідомленням власного ризику зараження. А це означає, що наші знання про туберкульоз майже не призводять до змін поведінки.
Симптоми туберкульозу
Знання
Основні правильні симптоми туберкульозу, які самостійно називали респонденти:
60% - кашель
28% - температура без видимої причини, яка тримається понад 7 днів
27% - кашель, що триває більше 3-х тижнів
21% - втрата ваги, схуднення
17% - постійна слабкість, недомагання
6% - пітливість уночі.
Також респонденти самостійно називали інші симптоми, які можуть бути у хворого на туберкульоз:
24% - кашель із кров’ю
16% - виділення мокротиння при кашлі
9% - важке дихання
8% - біль у грудях
Крім того, незначна частка респондентів зазначали умовно хибні ознаки (такі як головний біль, нудота, висипання на шкірі тощо). Ці симптоми можуть турбувати хворого на туберкульоз, але вони не є специфічними та не грають визначальної ролі в діагностиці туберкульозу.
Поведінка
На запитання «Що ви будете робити, якщо ваш кашель буде тривати більше 2-3 тижнів?» респонденти обирали оптимальну стратегію поведінки та відповідали наступним чином:
74% - звернусь до дільничного або сімейного лікаря, до фельдшера
11% - звернусь в тубдиспансер до фтизіатра.
Проте варто звернути увагу на частку респондентів, які вважають прийнятним одночасно з відвідуванням лікаря практикувати самолікування! (тобто можуть звернутися як до лікаря, так і до аптеки або представника народної медицини).
15% - піду в аптеку, займусь самолікуванням
3% - пошукаю інформацію в Інтернеті
2% - піду до представників народної медицини і нетрадиційних методів лікування
Для того, щоб переконатися у реальності поведінкових настанов респондентів, їм ставилось додаткове уточнююче запитання:
«Через який час після появи кашлю Ви звернетеся до лікаря?». Відповіді були такими:
45% - якщо кашель триватиме більше 2-3 тижнів
30% - одразу (протягом першого тижня)
11% - після того, як самолікування не принесе результатів
10% - звернусь до лікаря лише, якщо серйозно захворію / буду дуже погано почуватися
3% - не буду звертатися до лікаря.
Тобто, переважна частина українців (85%) знають, що за наявності симптомів туберкульозу необхідно звернутись до лікаря. Але з іншого боку, майже кожен четвертий схильний серйозно зволікати із зверненням до лікаря за наявності симптомів хвороби. Так, 11% українців мають намір відвідати медичний заклад, якщо самолікування не принесе результатів, 10% – якщо серйозно захворіють і будуть дуже погано почуватися, 3% вказали, що при кашлі в жодному разі не звернуться по медичну допомогу.
Ці дані свідчать про невідповідність знань та поведінки українців в разі появи симптомів туберкульозу.
Найбільш байдужі до свого здоров’я – одиниці (1%), які обрали лише один варіант відповіді «Нікуди не піду». Ще 1% респондентів вважає, що у них не може бути туберкульозу.
Шляхи передачі туберкульозу
Головний з точки зору розвитку епідемії туберкульозу повітряно-крапельний шлях інфікування самостійно назвали 84% опитаних.
Проте серед респондентів поширені міфи щодо можливості інфікуватися туберкульозом побутовим шляхом (через користування спільним посудом, рукостискання, журнали/гроші, дверні ручки/ поручні у транспорті та інші предмети у громадських місцях). Хоча б одну із вказаних альтернатив самостійно зазначили 41% респондентів, а з карткою-«підказкою» – 85% опитаних.
Від третини до половини респондентів обізнані про окремі складові індивідуальної профілактики туберкульозу. Але частка людей, які зазначили весь комплекс профілактичних заходів (одночасно зазначили всі «прийнятні» варіанти відповідей), включаючи «проходити щорічне медичне обстеження», становить всього 9%.
Результати опитування свідчать про поширеність хибних уявлень про «профілактичні заходи», які абсолютно не мають сенсу, а подеколи навіть є шкідливими:
14% - їсти багато сала та / або масла;
11% - вживати в їжу особливі речовини або продукти;
9% - пити горілку для дезінфекції після контакту з тим, хто кашляє;
3% - закривати вікна в приміщенні.
Серед інших неефективних способів профілактики називалися: вживання натуральних продуктів харчування, в тому числі часнику / цибулі, солодкого чаю; миття рук після користування мобільним телефоном, а також намагання не грішити. Окремі респонденти також висловлювали переконання, що для захисту від туберкульозу потрібно носити маску (а точніше респіратор), але цей спосіб є доцільним лише у випадку прямого контакту з хворими на туберкульоз відкритої форми (наприклад, для персоналу тубдиспансерів).
Насправді ж найкращий спосіб профілактики туберкульозу – своєчасно виявити та вилікувати людину, яка хворіє на туберкульоз, а також забезпечити гігієну приміщень, в яких перебуває хвора людина. Крім того, необхідно вживати заходи, які дійсно допомагають зменшити ризик захворювання на індивідуальному рівні, зокрема, щорічне проходження медичного обстеження, що сприяє ранній діагностиці туберкульозу та своєчасному початку його лікування.
Лікування туберкульозу
73% - знають при виліковність туберкульозу;
16% - заперечують виліковність туберкульозу;
11% - важко відповісти.
Опитані здебільшого впевнені в необхідності значних витрат, пов’язаних із лікуванням туберкульозу. Загалом лише чверть респондентів (25%) вважають, що пройти діагностику туберкульозу можна безкоштовно, і лише 7% – що так само безкоштовно можна отримати і основний курс лікування. Натомість 42% вважають дорогим або навіть недоступним виявлення туберкульозу, а 77% – його лікування.
Те, що потрібно знати про лікування туберкульозу:
- туберкульоз виліковується за умови суворого дотримання режиму лікування;
- лікування туберкульозу тривале;
- лікування туберкульозу проводиться під контролем медперсоналу;
- протитуберкульозні препарати можуть викликати ускладнення,
- але ризик для здоров’я людини в сотні разів нижчий, ніж відмова від лікування туберкульозу.
Загальний показник знань населення про туберкульоз
Для оцінки рівня поінформованості респондентів в узагальненому вигляді був розроблений загальний показник знань, який є достатнім з огляду на епідситуацію щодо захворювання на туберкульоз в Україні. Він являє собою частку респондентів, які одночасно:
- без картки назвали таку ознаку туберкульозу, як кашель, що триває понад три тижні;
- без картки вказали основний шлях його передачі (через повітря, коли хворий кашляє або чхає);
- знають, що туберкульоз можна вилікувати.
В цілому цей показник становить всього 17,5%, тобто лише один із шести респондентів має рівень знань про туберкульоз, який відповідає прийнятному мінімуму, що може обумовити свідоме та своєчасне звернення до лікаря за наявності симптомів туберкульозу.
До чого призводять розбіжності між нашими знаннями і поведінкою
Ставлення українців до людей, хворих на туберкульоз, і навіть тих, які хворіли, але повністю вилікувались, є досить неоднозначним.
З одного боку, 92% опитаних вважають, що такі люди мають відчувати підтримку та добре ставлення з боку інших людей. З іншого боку, якщо ситуація стосується їх особисто, то, наприклад, готовність працювати поряд із такою людиною висловили лише 45% опитаних. Поїсти в ресторані, знаючи, що кухар або офіціантка хворіли на туберкульоз і повністю вилікувалися, згодні лише 33%.
Ці дані свідчать про високий рівень стигми та дискримінації по відношенню до хворих на туберкульоз та про брак інформації щодо виліковності туберкульозу.
Переважна частина українців (85%) знають, що за наявності симптомів туберкульозу необхідно звернутись до лікаря. Але з іншого боку, кожен четвертий (25%) схильний серйозно зволікати із зверненням до лікаря за наявності симптомів хвороби. Так, 11% українців мають намір відвідати медичний заклад, якщо самолікування не принесе результатів, 10% – якщо серйозно захворіють і будуть дуже погано почуватися, 3% вказали, що при кашлі в жодному разі не звернуться по медичну допомогу.
Ці дані свідчать про невідповідність знань та поведінки українців в разі появи симптомів туберкульозу.
Бар’єри звернення до лікарів
Головними причинами, що заважають звертатися до лікаря, респонденти назвали:
- високу вартість медичних послуг: 27% (без картки) та 44% (з карткою);
- загальне небажання йти до лікаря: 20% (вказали самостійно) та 28% (з карткою);
- недовіру до професіоналізму лікарів та упередження через погане ставлення медичних працівників до пацієнтів – вказав кожен четвертий респондент (без картки) та 42% (з карткою);
- територіальна віддаленість не є проблемою для міських жителів: 80% опитаних – менше пів години; сільські мешканці (28%) вказали, що дорога до найближчої медичної установи складає 1-2 години.
- відсутність часу стояти в чергах: 17% (без картки) та 29% (з карткою).
Також українці вважають ризик заразитися на туберкульоз незначним для себе, що є причиною зволікання до звернення по медичну допомогу:
- Значний ризик – 28%
- Невеликий 48%
- Немає ризику – 15%
- Важко відповісти/ не знаю – 9%
Інформаційні потреби населення та джерела інформування про туберкульоз
Інформаційний простір з питань здоров’я у «середньостатистичного» громадянина України є, за даними опитування, досить насиченим. Більше половини населення отримують інформацію з питань здоров’я з 4 або більше джерел. Найбільш впливовими для будь-яких соціально-демографічних груп сьогодні є ЗМІ.
Зручними для населення і окремих соціальних груп є ті джерела інформації, з яких вони зазвичай її і отримують.
Але у рейтингу джерел інформації за рівнем довіри першу сходинку посідають медичні працівники (45%), другу — телебачення (40%). Варто звернути увагу на суттєво нижчий рівень довіри до багатьох джерел інформації, з яких респонденти отримують інформацію про здоров’я. Передусім це стосується газет і журналів, Інтернету та радіо. Вкрай низьким є рівень довіри населення до наочної інформації (щити на вулицях, на/в транспорті тощо). Можливо, чинником, що суттєво знижує рівень довіри населення, є те, що ЗМІ активно (інколи навіть агресивно) використовуються для реклами лікарських та інших медичних засобів.
[1] Дослідження «Визначення рівня знань, ставлення, практики та поведінки з питань туберкульозу серед загального населення України та окремих груп» проведено у вересні 2011 – березні 2012 р. Опитано 5004 респондентів віком 18+ у 81 містах, 26 смт і 99 селах України.
