Евакуація людей із Донбасу: автобуси їхали рятувати жінок і дітей прямо під кулями — ЗМІ
під кулями вивозили мирних жителів Донбасу з «гарячих точок». Водії ризикували своїм життям, щоб врятувати найбільш беззахисних — жінок, дітей, старих. Про те, як це було, читайте нижче. Текст статті наводимо повністю.
За час конфлікту на Донбасі мільйони українців були змушені виїжджати із зони боїв на мирні території. Покинути охоплені війною міста на регулярному транспорті часто було неможливо, тому для евакуації жінок, дітей і старих Гуманітарний штаб Ріната Ахметова залучив перевізників, готових їхати в «гарячі точки».
«Ми вивозили людей зі Сніжного, Тореза, Шахтарська, відправляли по 15–18 автобусів на день. І всі автобуси були забиті», — розповів директор Єнакіївського АТП Андрій Самотолков. Щодня із зони боїв евакуювали понад 400 осіб — дітей, жінок, старих, інвалідів. «Зазвичай забирали людей на вокзалі. Але вивозили й цілі дитячі будинки, інвалідів. Було багато лежачих. Їх розміщували прямо на проході, адже інший транспорт туди не їздив і виходу не було», — згадує Андрій Самотолков.
Восени мирне населення вже вивозили із Вуглегірська, Дебальцевого, Пантелеймонівки.
Ситуація була дуже напружена, водії не раз потрапляли під обстріли. Один з автобусів прошила автоматна черга, інший постраждав від осколків снаряда, випущеного з «Граду». На щастя, в обох випадках пасажирів у салоні не було. «Коли ми їхали забирати людей із Сєдового, автобус розстріляли автоматною чергою. Вибили всі шибки, пробили обшиття. Водій не постраждав, у нього залишилися тільки подряпини від скла. Ще один автобус постраждав під час евакуації з Горлівки, він потрапив під «Град». Далі їхати він не міг, ледве дотягли до себе в гараж і відремонтували», — говорить директор АТП.
Часто дорогою доводилося міняти маршрут, повертатися у вихідну точку. «У Червонопартизанську, наприклад, був обстріл, ми поверталися. Іноді нас зупиняли й попереджали, що триває бій, треба почекати годину. Після закінчення бою їхали далі», — розповідає Андрій Вікторович. Через це, а також через численні блокпости, дорога, яка зазвичай займала кілька годин, могла розтягнутися на добу. «Шлях до Харкова чи Ізюма, наприклад, іноді займав цілу добу, ще добу — шлях назад. Частина доріг закрита, блокпости стоять. Але водії розуміли, що треба допомогти вивезти людей», — говорить Андрій Самотолков.
У Донецьку сміливців, які наважилися їхати під обстрілами за жінками й дітьми, називали «камікадзе». «Ми допомогли тисячам мирних жителів. Доводилося забирати людей із Шахтарська, коли неможливо було навіть в’їхати в місто! Водії якось добиралися до блокпостів, забирали людей і під бомбардуванням вивозили. Ми називали водіїв, які працювали в гарячих точках, «камікадзе», — розповіла представник одного з донецьких перевізників Ірина Пасічник. Для того, щоб евакуювати всіх охочих, довелося задіяти практично весь транспорт, який був. «Ми ціле літо вивозили діток, безпомічних старих, жінок. Працювали з Фондом Ріната Ахметова. Найгарячішими місяцями були червень, липень і серпень. Евакуювали з Донецька дитячі будинки, практично щодня вивозили людей», — каже Ірина Пасічник.
Із зони боїв Фонд Ріната Ахметова, а потім і Гуманітарний штаб Ріната Ахметова, організував евакуацію людей на мирні території. Безіменне, Мелекіне, Піонерське, Урзуф, Святогірськ, Сєдове, Сопине, Щурове, Юр’ївка, Ялта (Донецька область), Запоріжжя, Бердянськ (Запорізька область), Рибаківка (Миколаївська область), Сергіївка (Одеська область), Харків, Гавриші, Глушківка, Богодухове, Дачне (Харківська область), Генічеськ, Стрілкове, Щасливцеве (Херсонська область)
Перші автобуси Фонду Ріната Ахметова із жінками й дітьми виїхали зі Слов’янська до Святогірська 23 травня 2014 року. Всього за рік було евакуйовано 39 462 особи.
