ua

Емоційні наслідки гіперактивності - як виявити та подолати. Поради тренера з питань складної поведінки дітей

06.10.2020

Напередодні Дня усиновлення Фонд Ріната Ахметова організував тренінг “Складна поведінка дитини і правильна реакція батьків”, який провела кваліфікований фахівець, експерт з вивчення складної поведінки дітей Вікторія Мельниченко. Спеціалісти програми “Рінат Ахметов - Дітям. Сирітству - ні!” вирішили опублікувати хоча б кілька основних моментів щодо синдрому гіперактивності, про які важливо знати тим, хто прийняв у свою сім’ю дитину-сироту. У попередній публікації йшлося про три основні підвиди гіперактивності: https://sirotstvy.net/ua/news/syndrom-giperaktyvnosti-try-golovni-pidvydy-dosvid-fakhivtsya-z-pytan%60-skladnoyi-povedinky-ditey-vik/ У цей раз - детальніше про емоційні наслідки гіперактивності, та як їх лікувати. Розчарування у собі Зазвичай діагнозу гіперактивності не приділяють належної уваги у школі. Дитина потихеньку розчаровується в собі, бо в неї постійно щось не виходить, і якщо це не виявити та не вжити заходів, з часом почнуться проблеми з поведінкою. Нажаль, як правило, тільки тоді, коли вже є проблеми з поведінкою, вчителі починають звертати увагу, викликати батьків до школи і розповідати про те, що в дитини є емоційна проблема, і можливо, причина цього - у сім’ї. Саме тому батькам важливо навчитися розділяти емоційні проблеми, соціальні та сімейні, щоб допомогти своїй дитині.. Дітки з неврологічною гіперактивністю постійно відчувають розчарування (як у школі, так і вдома). Вони дуже важко переживають невдачу, відчувають себе “іншими”, “поганими”, “тупими”. Вчителі чи батьки все частіше кажуть, що вони погані та лінкувати, бо не можуть вчитися краще у школі. Де діти ховають свої емоції Деякі діти, нарешті, виявляють свої почуття - стають агресивним, сваряться або б’ються. Деякі, навпаки, переживають усе в собі, впадають у відчай та глибоку депресію, віддаляючись від оточуючих або створюючи собі поганий імідж. Є і такі, що налаштовують ці емоції на своє тіло, і починають хворіти. У таких випадках найчастіше - це головний біль, або біль у шлунку. Якщо ваша дитина вранці перед школою каже, що в неї болить живіт, ви погоджуєтеся залишитися їй вдома, а в середині дня біль зникає, не треба вважати, що вона обманула вас. Ймовірно, дитина відчувала тривогу перед тим, як йти до школи. Тривога зникла, і біль теж, разом із розумінням, що до школи йти не треба. У деяких дітей можуть бути скарги на біль у ногах, руках, або спині. Деякі діти вміють керувати своїми відчуттями, маніпулюючи своїм світом, та уникають стресових ситуацій (наприклад, моментів “стати клоуном” у класі). Вони просто знають, що треба зробити і у який момент, аби вчитель вигнав з класу. Якщо їм вдається це, вони уникають контрольної з математики чи іншого уроку, який не зовсім розуміють. Подолання тривоги Проблема може погіршуватися, якщо вчасно не виявити причину - у чому саме полягає тривога дитини. Адже лікувати треба не наслідки - погану поведінку та агресію - а саму причину цієї тривоги. Щодо подолання наслідків - заняття з психологом, групова терапія будуть ефективними, коли знайдеться та нейтралізується головна причина. Наприклад, ви не допоможете дитині мати гарну уяву про себе, якщо вона відчуває себе невдахою у школі кожен день. Загальної схеми лікування немає, адже діти і випадки різні, і до кожної дитини треба знайти свій підхід. Але впевнена - якщо батьки приймуть рішення - докопатися до головного, вони знайдуть і допоможуть дитині впоратися із внутрішніми проблемами.