Дитячі спомини усиновлених дітей - як з ними жити? Сповідь мами-усиновительки
Програма “Рінат Ахметов - Дітям. Сирітству - ні!” продовжує цикл публікацій батьків-усиновителів, які взяли до себе двох хлопчиків, а згодом написали книгу “Діти, які пережили травму. Сім’ї, які принесли зцілення”.
Продовження розповіді мами про те, як батьки звикали жити із негативними спогадами усиновлених дітей.
“У перші місяці після усиновлення ми з чоловіком зрозуміли, що таке тілесна пам’ять наших синів. Хлопчиків залишили біологічні батьки ще зовсім маленькими. Старший вмів говорити, але більшість спогадів щодо родичів зберегла саме тілесна пам’ять, що активізувалася через звуки, образи, запахи. Наприклад, діти дуже нервувалися на День незалежності, коли була спека та гриміли святкові салюти. Тільки згодом ми дізналися, що дітей залишили на вулиці саме на День незалежності.
Частіше за все нам взагалі не вдавалося розшифрувати спомини дітей. Зазвичай ми не мали візуальної підказки: про що вони згадують у ту чи іншу мить; що відчувають; чому так відбувається…
Через те, що ці моменти були травматичними, діти не можуть пояснити, що відбувається в їхніх голівках, звідки такий сплеск емоцій. Відрізнити їх могли тільки коли відчували, що ці сплески не відповідають ситуації, яка є зараз. Але ми навчилися з цим жити.
Ми не залишаємо занадто бурхливі сплески поза увагою. Такі спогади на рівні тіла - одна з проблем хлопців, які вчаться керувати власним тілом та розумом.
Наш молодший син, якому зараз 9 років, лише за останній рік досяг значного успіху у цьому питанні. Але є і досі різні проблемні моменти. Наприклад, він не завжди розуміє, чи хоче йти в туалет, чи ні, або чи він голодний, чи ні. Він може 8-9 годин відмовлятися їсти, а потім різко вирішити, що дуже зголоднів, їсти дуже швидко і набагато більше, ніж треба для одного разу, після чого теж виникають проблеми.
Ми і досі вирішуємо ці питання разом з психологом.
Єдине, що ми зрозуміли: навіть з фахівцями і підтримкою, подолати негативну тілесну пам’ять і отримати нові навички - шлях дуже складний і повільний, під час повний розчарувань”.
