До лікарні принесли малюка з запискою «Врятуйте мого сина»: Ірина Білик поділилася історією медсестри з Маріуполя
26.06.2022
Амбасадор Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова, народна артистка, співачка, композиторка та поетеса Ірина Білик поділилася історією Ганни Растягаєвої, медсестри дитячої реанімації Маріуполя.
Під час жахливих обстрілів міста Ганна та її донька два тижні жили у лікарні. Коли розбомбили пологовий будинок, до закладу принесли новонароджених та покинутих діток.
«Ганну особливо вразив маленький хлопчик. Дуже охайний, десь 8-9 місяців. У нього не було нічого і нікого. Лише записка: „Врятуйте мого сина“», — розповідає Ірина Білик.
Персонал жив у підвалі лікарні з сім’ями, зі своїми та покинутими дітьми. Через бомбардування вони довго не виходили зі сховища. Ганна згадує, що дуже хотілося хліба... Але найсильніше потрясіння вона пережила, коли під час чергового авіаудару прикрила собою доньку, а та закричала: «Я не хочу вмирати! Мені лише 14 років!»
Ганна вірить, що ми переможемо. Коли закінчиться війна, вона повернеться до Маріуполя і обов’язково піде на море. Її повна історія — за посиланням bit.ly/3NielUi
Історія Ганни увійшла до архіву Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Це унікальний, наймасштабніший у світі онлайн-музей, що збирає історій мирних мешканців України, які стали свідками або жертвами війни. Архів Музею налічує вже понад 20 тисяч історій з перших вуст.
«Мені дуже близькі людські історії і я хочу, щоби кожна з них була почута», — звернулася до співвітчизників амбасадор Музею Ірина Білик, закликаючи ділитися власними історіями про війну. Кожна історія важлива!
Розповісти свою історію можна кількома способами:
— напишіть її на власній Facebook-сторінці з хештегами #Голоси_Мирних #розкажіть_свою_історію;
— відвідайте портал Музею та натисніть кнопку «Розповісти історію» праворуч зверху;
— зверніться на безкоштовну гарячу лінію 0 (800) 509 001.
Під час жахливих обстрілів міста Ганна та її донька два тижні жили у лікарні. Коли розбомбили пологовий будинок, до закладу принесли новонароджених та покинутих діток.
«Ганну особливо вразив маленький хлопчик. Дуже охайний, десь 8-9 місяців. У нього не було нічого і нікого. Лише записка: „Врятуйте мого сина“», — розповідає Ірина Білик.
Персонал жив у підвалі лікарні з сім’ями, зі своїми та покинутими дітьми. Через бомбардування вони довго не виходили зі сховища. Ганна згадує, що дуже хотілося хліба... Але найсильніше потрясіння вона пережила, коли під час чергового авіаудару прикрила собою доньку, а та закричала: «Я не хочу вмирати! Мені лише 14 років!»
Ганна вірить, що ми переможемо. Коли закінчиться війна, вона повернеться до Маріуполя і обов’язково піде на море. Її повна історія — за посиланням bit.ly/3NielUi
Історія Ганни увійшла до архіву Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Це унікальний, наймасштабніший у світі онлайн-музей, що збирає історій мирних мешканців України, які стали свідками або жертвами війни. Архів Музею налічує вже понад 20 тисяч історій з перших вуст.
«Мені дуже близькі людські історії і я хочу, щоби кожна з них була почута», — звернулася до співвітчизників амбасадор Музею Ірина Білик, закликаючи ділитися власними історіями про війну. Кожна історія важлива!
Розповісти свою історію можна кількома способами:
— напишіть її на власній Facebook-сторінці з хештегами #Голоси_Мирних #розкажіть_свою_історію;
— відвідайте портал Музею та натисніть кнопку «Розповісти історію» праворуч зверху;
— зверніться на безкоштовну гарячу лінію 0 (800) 509 001.
