“Держава у посиленому режимі буде всіляко підтримувати ДБСТ та прийомні сім’ї, й сприяти створенню нових таких сімей”. Інтерв’ю з Дар’єю Герасимчук

Програма «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» продовжує спілкуватися з експертами з протидії сирітства. У третій частині липневого інтерв’ю з Уповноваженою-радницею Президента з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’єю Герасимчук ми поговорили про захист прийомних сімей і підтримку батьків-вихователів.

- Пані Дар’я, хочу торкнутися болючого питання, про яке багато чую. Серед прийомних батьків та батьків-вихователів є така думка, що держава про них мало піклується, що має багато програм із захисту дітей, але не має програм із захисту батьків. Чи є у цьому сенс на ваш погляд?

- Хочу уточнити: захищати батьків від кого, від дітей?

- Ні, не від дітей, а від ситуацій, у які іноді вони потрапляють.

- Я щиро поважаю прийомних батьків, які утворюють прийомні сім’ї. Щиро поважаю батьків-вихователів ДБСТ, дорослих, які беруть під опіку/піклування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Щиро поважаю багатодітних батьків, що створюють великі сім’ї. Але у першу чергу я скажу так: кожен дорослий має приймати свідоме рішення, коли він щось робить або не робить.

Якщо у мене одна дитина, і так є, то я прийняла свідоме рішення, що я не маю ресурсу (психологічного, батьківського тощо) для народження/виховання ще якоїсь кількості дітей, як би мені цього не хотілося. Тому в мене дитина одна, і я несу за це відповідальність. Якщо доросла людина приймає виважене рішення, що вона може народити/виховати більше дітей, і навіть створити ДБСТ, - вона несе за це відповідальність.

- Але ж і держава повинна підтримувати такі сміливі рішення, аби стимулювати?

- Так, і держава повинна їх підтримувати: допомогти із забезпеченням житла, допомогти з можливістю жити звичайним життям, коли діти ходять до школи або у садочок, забезпечити добробут родини. Але чи забезпечує держава цей добробут, увесь спектр умов для батьків прийомних сімей та ДБСТ? Однозначно ні. Відсутній супровід батьків - і соціальний, і психологічний. У багатьох ДБСТ відсутні автомобілі, що могли б забезпечити мобільність цієї великої родини. Я вже мовчу про житло і багато іншого. Необхідно створювати такі умови для ДБСТ, коли держава не лише делегує на прийомних батьків виховання дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.

Але якщо ми зараз говоримо про державну підтримку родини - це одне, і вона потрібна. А коли я чую про те, що в нас недостатньо захищають батьків - у мене виникає питання - це що означає? Від кого недостатньо захищають? Від дітей? То вибачте, це якась дурниця. Не може дитина зробити щось таке, що змушує дорослу людину не контролювати свої емоції. Інакшу думку я просто не сприймаю, вибачте. Я не буду захищати батьків, які ляснули дитину по попі чи дали їй підзатильника за кордоном чи в Україні. Якщо ви не можете по іншому виховувати дітей, це значить у вас не вистачає батьківського потенціалу, або вичерпаний ресурс.

- Чи повинна держава допомогти відновити цей ресурс, якщо він вичерпаний?

- Так, повинна надати психолога, дати якесь розвантаження чи фінансову підтримку. Так, повинна. І у тому є проблема теж. Але давати поблажку батькам за те, що вони ляснули дитину чи, вибачте, випили та забули забрати дитину зі школи, бо ви втомилися від війни - ні, це неможливо. А такі кейси на жаль теж є. Тому говорити про програму захисту батьків я не буду. Про підтримку родин - так, це потрібно. Багато чого потрібно зробити у питанні не захисту, а підтримки батьків-вихователів. До речі, вже є певні кроки, певні плани у цьому напрямку - у питанні забезпечення їм гідної пенсії, умов та житла для родини. Вони були до війни, і будуть далі розвиватися.

- Добре, саме про таку підтримку батьків і йшла мова, дякую за роз’яснення. Ще запитання щодо ДБСТ з Маріуполя та інших понівечених ворогом міст. Зараз вони за кордоном, але це тимчасовий прихисток, а повертатися їм нікуди. Чи буде якась програма з надання нового житла цим ДБСТ?

- Так, ми працюємо у цьому напрямку. Національна сервісна служба у посиленому режимі збирає інформацію щодо таких ДБСТ. Є великі складнощі з ДБСТ в окупованих територіях, бо служба не може зібрати там адекватну інформацію. Наприклад, місто знаходиться під постійними обстрілами і служба не може поїхати та переконатись - чи будівля ДБСТ ціла, чи зруйнована. Тобто коли родина виїжджала, будівля ще стояла, а зараз, можливо, вона вже знищена.

Національна сервісна служба намагається зібрати максимум інформації, де тільки можливо щодо повністю зруйнованих осель, частково зруйнованих або пошкоджених ДБСТ. Взагалі, нам вкрай потрібно забезпечити житлом сім’ї, де багато дітей. Цей моніторинг ведеться.

Незабаром, сподіваюся, я зможу поділитися з вами успішним кейсом - завершенням благодійного пілотного проєкту забезпечення житлом ДБСТ з регіонів, які втратили оселю через війну.

Можу вас запевнити - держава у посиленому режимі буде всіляко підтримувати ДБСТ, прийомні сім’ї, буде підтримувати створення нових таких сімей. Тобто ми будемо робити все, аби зберегти вже існуючі сім’ї, зберегти ресурс та потенціал батьків-вихователів та прийомних батьків.

Будемо розширювати прийомні сім’ї до рівня ДБСТ, якщо в них є відповідний потенціал та бажання.

Будемо створювати нові прийомні сім’ї та ДБСТ.

Батьки-вихователі це люди яким делеговано важливу місію - виховання дітей, майбутнього України. Тому і цінувати їх потрібно дуже. Бо наша головна задача - щоб після війни у кожної осиротілої дитини був не інтернатний заклад, а сім’я, де панує любов та добробут.