ua

ДБСТ в карантині. 4 кроки до нового життя в ізоляції від сім'ї Басараб

06.04.2020

Кожен із нас вже відчув, що таке ізоляція. Батьки у чатах скаржаться, що дуже важко, «бо дві дитини різного віку», робота на віддаленні та домашні справи – нерви не витримують. А тепер уявіть собі: щоденно у будинку залишаються 7–10 дітей різного віку та 2-3 дорослих .

Як вижити у такій ситуації – зробити так, аби все було до ладу та зберегти рівновагу між навчанням та дозвіллям? Про це спеціалісти порталу «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» дізналися у постійних учасників наших заходів – Андрія та Наталії Басарабів, які виховують сім діток різного віку.

Крок 1. Повернути режим та розклад

«Перший тиждень видався найскладнішим, – каже Наталія Басараб. – Ніхто нічого не розумів. Ніхто нікуди не виходить, уроки виконуються кому як заманеться. Нове слово «ізоляція» потребувало докорінно змінити багато звичних моментів нашого життя. І перше – відсутність особистого простору, щоденно бачити ті ж самі обличчя і більше нікого. Що робити? Як тримати себе в руках і не перестати любити оточуючих, коли вже нервів не вистачає?

Ми з чоловіком зрозуміли, що спочатку треба повернути режим. Наразі в нашому будинку всі встають, як до карантину, о 7 годині ранку. Діти з батьками виконують зарядку. Потім сніданок. Після – всі розходяться по кімнатах робити уроки. Наші дітки вчаться в різних класах – 2, 4, 6 і 8. Складніше за все з молодшими. Але усіх треба контролювати про всяк випадок. Після уроків якийсь майстер-клас.

Ми з дітьми постійно щось малюємо, вирізаємо, ліпимо. У вайбер-групі мам постійно скидають нові ідеї, які ми з дітьми швидко намагаємося відтворити. Головне – їх треба постійно займати будь-якою справою. Щоправда, я не знаю, куди потім подіти цю купу виробів моїх дітей. Будемо після карантину вантажівкою вивозити 

До того ж, бабуся, яку ми забрали до себе, постійно вчить дітей готувати. Разом все швидко і весело виходить. Діти навчилися варити суп, ліпити вареники та пиріжки. Борошно в нас просто зникає за декілька днів, проте діти і ми щасливі. Тепер діти чергують на кухні – хто буде першу страву готувати. Обід і вечеря за розкладом, як і сон. Увечері – тематичний фільм, дивимося усією родиною, потім обговорюємо і розходимося по кімнатах спати.

Крок 2. Емоційний відрив

Потрібно іноді давати волю собі та дітям, зануритися в емоційний відрив. Поки тепло, ми випускали діток гуляти біля домівки. Виставляли колонки на вулицю, і діти каталися на скейтах, велосипедах, просто танцювали чи бігали. Коли на вулиці стало прохолодно, нас рятує караоке. Перший раз діти дві години співали, танцювали, і ми з батьком теж. Ото вже був відрив на повну, як кажуть! Добре, що в СОС «Дитяче містечко», де ми живемо, в кожного ДБСТ окрема будівля, ми нікому не заважаємо, і наші сім’ї не перетинаються одна з одною. У кожної своя окрема територія.

Крок 3. Потрібен Головний дорослий

У великій родині, аби був порядок, потрібен хтось один Головний дорослий, слово якого – закон для всіх. Демократію ніхто не відміняв, але й вона потрібна у дозованих вимірах, інакше починаються свари та безлад. Дорослий має навчити дітей тому, що за провину будуть наслідки. За свої вчинки треба відповідати. Якщо трапляється нова ситуація, котра виходить з-під контролю Головного дорослого, ми звертаємося до психолога (онлайн чи телефоном).

Крок 4. Наприкінці тижня аналізувати себе

У нашій родині до карантину була традиція – кожного тижня підсумовувати свої досягнення та недоліки, що треба підтягнути, «чому я навчився». І ось вперше в житті мої діти написали, що сумують за школою! Деякі кажуть: «Мам, мені не вистачає голосу вчителя». Тобто вчителі посіяли добрі зернятка в наших дітей, і зараз ці зернятка проростають. А ще дуже приємно, що вони пишуть: «В карантині ми навчилися готувати суп і ліпити вареники».

Навіть ми, дорослі, почали робити те, на що раніше часу не вистачало. Я почала, нарешті, вишивати нову картину, тато більше уваги став приділяти садибі. Тобто для кожного з нас карантин відкрив якісь нові можливості. Ми зрозуміли, що разом вміємо впоратися майже з усім. А життя може бути різноманітним навіть в ізоляції.