ua

ДБСТ Тетяни Савченко: "Вірно кажуть: сирота в дім - щастя в дім!" (Початок історії)

21.08.2020

Стаж прийомної мами у Тетяни та Миколая Савченків вже 11 років. У родині зараз виховуються вісім діток: троє біологічних і п’ятеро прийомних. ДБСТ Савченків вже багато років є постійним учасником заходів програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» – тренінгів, семінарів, спільних футбольних матчів із ФК «Шахтар». У 2014 році родина вимушено покинула рідне Сніжне та опинилася аж на Хмельниччині, спільними зусиллями багатьох людей побудували будинок і знов потроху живуть спокійним життям. Але виникає питання: чому, маючи трьох біологічних діток, Тетяна та Миколай вирішили взяти ще й прийомних?

«Ми вирішили зробити добро»

«Ми вирішили зробити добро, – каже мама Тетяна Савченко. – Ці дітки із закладів дуже потребують добрих батьків, теплий дім і ласку. І таких дуже-дуже багато! Нам просто захотілося поділитися любов’ю хоча б з однією з них». «Коли ми взяли першу прийомну доню Світланку, то ще не думали, що вона буде не одна така, і не знали про різні форми влаштування, – додає тато Микола Савченко. – Після того, як з’явилася Світланка, рідний син заявив, що хоче собі братиків, бо одні дівчата в хаті, нема з ким пограти.

Так з’явилися у нас Коля (тоді йому було чотири роки) і Вова (вісім років)». «До речі, Вову ще й вмовляли до нас піти, бо він казав: «Мама в мене вже є, не піду! Вдома холодно і не годують». І заліз під стіл, – згадує прийомна мама. – Ми його вмовили, розказали, що в нас є ще й собака. Виявилося, що в біологічній родині Вову залишали самого без їжі у холодному домі, і він, щоб не замерзнути, спав у собачій будці, у дворі. Тому Вова, почувши про собаку, погодився... Як згадаю його адаптацію – серце зупиняється».

Сирота в дім – щастя в дім

«Ми просто хотіли віддати своє тепло покинутій дитині, – додає тато. – Знаєте, як кажуть, сирота в дім – щастя в дім». «Так, це правда, діти – це щастя. Хоча не всі з них легко пристосовуються до нової сім’ї, – каже прийомна мама. – Є дуже важкі діти, тоді дійсно, трошки виникатимуть внутрішні питання: може вже досить? Але потім минає час, ти дивишся на проблему трохи по-іншому і поступово її вирішуєш. Рішення на емоціях тут приймати не треба, усе з часом владнається. Дуже важливо, яка буде підтримка від центру сім’ї та молоді (ЦСМ) і служби у справах дітей. У Сніжному допомогу постійно надавали вчасно.

Коли почалася війна, наше затишне життя закінчилося

Сім’я жила дружньо та весело, у будинку ще добудували три кімнати, щоб усім було добре, спокійно і затишно. «У нас там все було, дім – повна чаша, – згадує мама. – Але почалася війна, і наше спокійне життя закінчилося… Тоді, у 2014 році, дітки саме відпочивали у санаторії в Маріуполі. Тоді мало хто розумів, що трапилося. Ми намагалися виїхати ще з початку, але наш автобус зупинили і повернули назад. Деякий час ми ще вагалися, але коли до нас приїхала багатодітна родина – наші знайомі – і розказала, що їхній дім знищено уламками після вибуху, нам стало дуже страшно.

Вирішили – треба виїжджати попри все, для початку хоча б у Маріуполь, там же наші діти у санаторії! Коли сусіди дізналися, що ми наступного ранку виїжджаємо, то набралося 15 автівок із сім’ями, які бажали вирушити з нами. Люди казали: «Савченки віруючі, їм Бог допомагає, з ними не так страшно їхати». Мій Микола обійшов кожну машину, налаштував кожного водія як міг, попередив, що можуть навіть стріляти...

Ніяких «зелених коридорів» не було, як ви розумієте. Дійсно, Бог зберіг нас, і всі сім’ї виїхали цілі, без ушкоджень. Постраждали тільки паспорти. Після перегляду купи блокпостів вони виглядали, як ганчірка – через стільки рук вони проходили».

(Продовження наступної п’ятниці)