ua

Чи може дружина вмовити чоловіка на усиновлення, якщо він не хоче? Погляд чоловіків (Продовження дискусії)

12.01.2021

Стаття “Як вмовити чоловіка на усиновлення” https://sirotstvy.net/ua/news/yak-vmovyty-cholovika-na-usynovlennya-gotuemosya-usynovyty-dytynu/?fbclid=IwAR3K3U3jxOZePIvWHuPWO2vfnkTDP22T0aEHsqapEkRWHdWbD6KpYzTD8w4 (де психолог Наталія Міщенко запропонувала суто жіночі хитрощі у домовленості з чоловіком) викликала бурхливе обговорення на сторінці програми “”Рінат Ахметов - Дітям. Сирітству - ні!”.

Нагадаємо деякі з них:

“Якщо чоловік чогось схоче, вмовляти його потреби не буде. Але ж і чоловіки різні. Якщо вийшли заміж за неповноцінного і керуємого, то можна спробувати”. (Користувачка Ельвіра Мирошниченко)

“Поради небезпечні для дітей і для усиновителів і для подружнього життя після усиновлення” (Радниця ВР з питань захисту дітей Людмила Волинець)

“Тут взагалі не стоїть питання про дитину, як особистість, а це немов об'єкт, який буде продовженням амбіцій чоловіка. Така мотивація заведе в глухий кут. Навряд чи буде добре будь-кому - ні чоловіку, ні жінці, ні дитині... До того ж, "Рятівники" потрапляють в трикутник Карпмана, які потім стають або жертвами або агресорами, на жаль…” (Дана Нагорна, користувач)

Фахівці програми “Рінат Ахметов - Дітям. Сирітству - ні!” запропонували продовжити обговорення, і саме чоловікам висловити свою думку - чи можна взагалі вмовити представників сильної статі на усиновлення, якщо вони не бажають цього? Ось які коментарі ми отримали:

“Якщо чоловік жодного разу не приміряв на себе модель усиновителя (самотужки розмірковуючи перед сном, або дивлячись фільм) або приміряв і не оцінив - то ніякі вмовляння не допоможуть. Іноді "ні" - значить "ні". Додаткові вмовляння тільки погіршують ситуацію”. (Максим Сенцов, усиновитель трьох дівчат)

“Я спробую розглянути цю тему конструктивно і беземоційно. В моєму випадку ініціатором розмов про усиновлення і прийомне батьківство був я, а дружина мене щиро підтримала. Шлюб у нас міцний вже 14 років, дітки славні, машину не розібрали, будинок не знесли:) Але чому б не подивитися на це питання об'єктивно?

Тож, по перше скажу, що я не був би таким категоричним. Істина, як завжди, десь посередині. Спочатку виникає ідея, потім формується мета, а потім розробляються шляхи її досягнення.

По друге: розмовляти, звичайно, потрібно - приблизно на стадії ідеї. В процесі обговорення висуваються згадані в статті аргументи і контраргументи, гіпотези. Чоловік (або дружина) оцінюють ризики, розглядають досвід інших сімей (і кровних, і прийомних). Тільки після обговорення сумнівів настає етап прийняття і формування мети.

Тобто, стаття не зовсім вже шкідлива, але вкрай стисла, через що можна зробити висновок, що дружина сама повинна прийняти рішення і за допомогою порад маніпулювати чоловіком. Але це помилка. Рішення прийняти (або народити) дитину - це усвідомлене рішення подружжя - і чоловіка, і дружини. В іншому випадку сім’ї загрожує розлучення. Як то кажуть, “шлюб по зальоту” ще ніколи не був щасливим”. (Олександр Кузнецов, прийомний батько ДБСТ)

“Усиновлення має йти з потреби душі і серця, а не мозку. І для усиновлення потрібен матеріальний достаток. Якщо голова міркує, що грошей достатньо, і їх вистачить на приймального малюка, тоді і серце прийме дитину”. (Роман Катін, користувач)

Усю дискусію можна подивитися у публікації від 21.12. 2020 на https://www.facebook.com/SirotstvyNet