ua

Чому таємниця усиновлення поступово перестає бути актуальною. Факти історії

25.05.2020

Спеціалісти програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» продовжують знайомити читачів порталу з історією розвитку прийомних сімей та форм усиновлення, зібрану по крупицях міжнародним експертом Людмилою Петрановською.

Початок читайте на https://sirotstvy.net/ua/news/transformatsiya-sim-yi-y-taemnytsya-usynovlennya-istorychni-zv-yazky/

– Внаслідок досить великої кількості невдалих доль прийомних дітей післявоєнного часу виникла стійка думка: скільки вовка не годуй, від осики не народяться апельсинки, гени є гени тощо, – пише Людмила Петрановська. – Тоді фахівці глибоко замислилися. Життя показало, що долю людську не можна переписати так само просто, як свідоцтво про народження, що брехня для порятунку зі збереженням таємниці усиновлення нікого не рятує від негативних наслідків.

Тим часом тривали глибинні зміни в родинах. Сім'я все менше була просто «осередком суспільства», раціональним способом спільного ведення господарства і виховання нащадків. Сім'я стала світом душевної близькості, довіри, глибоких особистих відносин. Приховування «незручної» правди, лицемірство, відчуження серед членів родини, що століттями сприймалося як неприємна, але норма, стали нестерпними для багатьох людей.

Все більше батьків просто не могли собі уявити, що їм доведеться роками брехати близькій людині. Це почуття було важливіше і сильніше ніж тиск стереотипу про «таємниці», і прийомні батьки (як могли і як удавалося) говорили з дітьми про їхню «прийомність», підбираючи слова, придумуючи образи й історії та намагаючись сказати правду так, аби не поранити дитину. Водночас і фахівці почали рекомендувати не приховувати від дитини історію її появи в сім'ї. Крім того, прийом у родину дитини став все більше сприйматися не як «вирішення питання бездітності», а як акт допомоги дитині, самореалізація, суспільно значуща справа. Дітей стали активно брати і всиновлювати сім'ї зі своїми дітьми, які, не страждаючи від своєї бездітності, зазвичай легше ставилися до того, що дитина не своєнароджена.

В результаті у більшості країн нормою стало відкрите усиновлення. Це мало величезне значення для розвитку сімейного влаштування, тому що тепер, без таємниці, стало звичайною справою усиновлення дітей, котрі вийшли з дитячого віку, усиновлення дітей іншої національності та раси, прийом в сім'ю дитини, яка пам'ятає і любить своїх кровних родичів.

Таємниця усиновлення була одним із важких «каменів» на шляху розвитку сімейного влаштування дітей-сиріт, і цей «камінь» був зрушений спільними зусиллями прийомних батьків, фахівців, ЗМІ, знаменитостей, які відкрили громадськості історію своїх сімей. А головне – прийомні діти, які вже виросли, почали відстоювати право знати про своє життя і своє коріння. Не скрізь і не повністю, але зрушений, щоб не завадити живому рухові вперед.