«Чому Настуня ще досі в закладі?». Блог Анастасії Білоусової, спеціаліста програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!»
Щодо долі цієї 2-річної дівчинки з Одещини спеціалісти програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» отримали чи не найбільшу кількість запитань від користувачів нашого порталу та ФБ-сторінки. Зацікавленість майбутніх батьків настільки велика, що нам і зараз ще пишуть і питають, хоча анкета дитини завантажена ще з листопада 2019 року. Це й не дивно. У ті карі оченята неможливо не закохатися! Стільки бажаючих, але дівчинка…. досі перебуває у закладі! Здавалося б, у чому проблема?
Прийнявши досить складне рішення – взяти дитину в родину, майбутні батьки стикаються з багатьма питаннями, які потрібно вирішувати. Оформлення документів та меддовідок, обстежень житла – це тільки початок. Найскладніше виявляється знайти спільну мову із закладами, де перебуває дитина. Звісно, на то є свої причини, але є і наслідки.
Так сталося і з кандидатами Сергієм та Людмилою, які вирішили удочерити красуню Настуню. Про що з радістю повідомили фахівцям порталу «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» . Майбутні батьки отримали усі необхідні документи, отримали згоду на побачення від соцслужби та вирушили до дівчинки ще у січні 2020 року.
«Ось і нарешті ми зустрілися з Настунею, - писали нам Сергій та Людмила. – У закладі нас запевняли, що дитина до нас не піде, нам дали лише 15 хвилин на зустріч. Але і цього виявилося досить, аби ми знайшли контакт з дитиною. Коли Настуню забирали, вона почала протестувати і запросилася до нас. Завтра ми знову йдемо до неї, хоча нам такі діагнози озвучили, що дитина вже вмирає, але ми всеодно хочимо іі всиновити і обстежити в себе в області. Якщо не справимося, будемо просити вашої допомоги. Дуже вже Настуня запала нам до серця. Щиро вам вдячні за те, що ми мали змогу побачити у вас на сайті нашу Настуню».
«Сьогодні Настуня до нас сама підійшла і пішла на руки, дуже швидко адаптувалася, а дружині двічи сказала: "Ма"». «Сьогодні знову підемо, бо дуже заскучали, адже бачили ще у минулу неділю! Настуня нам принесла капелюшок, чобітки та комбінезон. Ніби відчувала, що ми їдемо додому. Серце розривається, так хочеться забрати дитинку. Наші дітки (в нас двоє) вже чекають Настуню, все запитують, коли приїде». Виявилося, що це було останнє побачення Сергія та Людмили із дівчинкою. «Ми в Одесі, приїхали до Настуні, але нас до неї не пускають, - знов писали нам кандидати. - Кажуть, що захворіла. Ми хочемо зробити обстеження незалежного педіатра на понеділок. У нас направлення до 29 січня, і ми вже написали заяву на її усиновлення. Але головний лікар будинку сказала, що не дасть згоди на усиновлення, бо дитина хвора... Дуже боляче слухати таке! Адже ми вже були у лікарів в себе в Вінниці, консультувалися і з’ясували, такі дітки довго живуть і у дорослому віці навіть народжують власних дітей!»
«Ми вже 5 день в Одесі. До Настуні нас не впускають, обстеження теж не дають робити. Ми написали звернення на начальника служби і на департамент охорони здоров’я… Нам радять найняти гарного адвоката….». Так, вже півроку (із 27 січня) майбутні батьки листуються та воюють за Настуню. Головний лікар запевняє, що стан дитини не дозволяє віддавати її у сім’ю. Служби у справах Дітей Одеської ОДА кажуть, що не мають жодних підстав, які б стали на заваді усиновлення дитини. Майбутні батьки пройшли усі додаткові обстеження, але це нічого не змінило – дитина досі у закладі. До того ж зимовий карантин перейшов у карантин від Covid…
«Ми пройшли 7 кіл аду, бо це по іншому не назвеш, - писали нам Сергій та Людмила. - Нас лякали, що через хворобу Насті у нас заберуть власних дітей, бо ми безвідповідальні. Що така дитина не може знаходитися серед здорових дітей. На днях узнали, що головний лікар зателефонувала у нашу, Вінницьку службу у справах дітей, порушуючи таємницю усиновлення і медицинську таємницю. Хоча наша служба говорила їй про нас тільки позитивне, і у нас добрий результат проходження навчання з усиновлення від психологів, вмовити її не вдалося…. Ми найняли адвоката. Наш суд наш перенесли на липень… Попри все ми віримо, що зможемо подолати цю систему, і нарешті забрати Настуню додому».
Ця історія не могла залишити байдужими ані спеціалістів програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!», ані наших користувачів порталу. Сергій та Людмила спілкуються з нашими досвідченими усиновлювачами, які вже мали досвід судових справ і змогли забрати дітей додому, постійно за зв’язку зі службами та адвокатом, і попри все – мають надію! Хто нарешті буде правий – вирішить суд. Але така наполегливість, на нашу думку, - дуже гарний приклад відповідального батьківства. І за цю боротьбу, за це велике бажання, аби Настуня попри все була в сім’ї та отримала любов мами і тата - Сергію та Людмилі велика подяка!
