Чому наша спокійна доця раптом почала битися? Відповідь психолога Любові Лоріашвілі на запитання читачів порталу

В одному з коментарів на публікацію щодо дитячих емоцій “ПОТРЕБИ ДИТИНИ: ЧОМУ ТАК ВАЖЛИВА УВАГА ДО ЕМОЦІЙ” (https://sirotstvy.net/ua/news/potreby-dytyny-uvaga-do-emotsiy-porady-psykhologa/?MUL_MODE=&back_url_admin=%2Fbitrix%2Fadmin%2Fiblock_list_admin.php%3FIBLOCK_ID%3D4%26type%3Dinformation%26lang%3Dua%26find_section_section%3D0&fbclid=IwAR1ey-fkfg3sYz5ilyl7OV_OFp0LHSCLxicBiKqz6SyUyd2W7c878QyLPbw )

фахівцям програми “Рінат Ахметов - Дітям. Сирітству - ні!” дуже цікавою виявилася історія та запитання Наталі NK: “У нас теж проблема з нашою дівчинкою. Того року пішла до садочку все чудово,вона в нас ніколи не билась. А цього року дурдом! Вихователі на неї скаржаться кожного дня, що вона пхає діток, б'є… Ми розмовляємо з нею вдома, розказуємо - що так робити не можна,треба слухатись вихователів і гратись з дітками, а не битися. Доця все розуміє, каже, що більше так не буде. І знову те саме! Моя думка була ще така, що появилась у нас друга дитинка - і теж дівчинка. Можливо це якась ревність?” На запитання Наталі ми попросили відповісти Любов Лоріашвілі - психолога, спеціаліста Центру міського центру соціальних служб сім’ї, дітей та молоді.

“Зазвичай дітки демонструють складну поведінку тоді, коли їх потреби не задовольняються, і свою агресію проявляють по-різному. Хтось б’ється та кусається, коли йому погано. Хтось може тихо сидіти насамоті та плакати. У будь якому з випадків “лікування” - тактильний контакт, розмова з персоналом дитсадку щодо моментів, коли саме дівчинка б’ється, і про те, як і що ви робите вдома, аби нейтралізувати агресію.

Можливо, ви праві, і дійсно проблема полягає у тому, що в родині дитина була сама, а тепер з’явилася ще одна, і у “старшої” почалася адаптація до нових умов життя. Радила б батькам більше уваги привернути їй, грати з нею частіше, робити ті речі, які робилися до появи другої дитини. У садочку теж варто пояснити, що дитину “штормить”, і це її спосіб привернути увагу. Щоб вони не сварили, а більше привертали уваги її гарним вчинкам, говорили про це.

Батькам теж треба більше говорити дівчинці про свою любов до неї, що вони - її батько та мати, які дуже її люблять. Можливо, на деякий час батькам треба розділити ці обов’язки - і комусь або по черзі бути якомога більше зі “старшою”, щоб вона перестала нервувати, а заспокоїлася і пройшла цю адаптацію скоріше і без проблем.

Нажаль, Наталя не вказала вік дитини. Є певний вік, коли дитина починає битися та штовхатися - і це навіть нормально, це біологічно обгрунтована агресія відвойовування своїх кордонів. І на такому етапі батькам варто направити цю агресію правильно, навчитися з нею справлятися, показати власним прикладом, як з цим впоратися. А ще це може бути така “мова спілкування”, що теж характерна для діток у віці 3 років (початок та середина). Пов’язане це з тим, що не усі дітки говорять, а бажання спілкуватися є. Дитинка, яка ще не розмовляє, може штовхати чи навіть кусати іншу не тому, що та їй не подобається, а просто бо це така її зараз мова спілкування. І у такому випадку бійка “розшифровується” так: “Я не можу говорити, але я покажу”.

А ще може у групі з’явилась дитина, яка провокує на бійку.

Тобто причин того, що спокійна дитина раптом почала битися, може бути декілька. Але в жодному разі не треба сварити і НЕ КАЗАТИ дитині: “У нас таких, що б'ються, не приймають (не люблять)”, аби не сформувати в неї знедоленість. КРАЩЕ КАЗАТИ: “Так, ти сердишся, ми тебе розуміємо. Давай поговоримо чи пограємо у це”. Дуже добре залучити ігро- та сказкотерапію.

ігротерапія: https://sirotstvy.net/ua/news/moya-dytyna-gotova-roztsiluvaty-kozhnogo-yak-tse-podolaty-vykorystovuemo-igroterapiyu-/

арт-терапія: https://sirotstvy.net/ua/news/artterapiya-yak-sposib-vidnovlennya-porushenoyi-pryv-yazanosti/

казкотерапія: https://sirotstvy.net/ua/news/kazky-yaki-likuyut%60-yak-vyrivnyaty-porushenu-pryv-yazanist%60-dytyny-syroty/?MUL_MODE=&back_url_admin=%2Fbitrix%2Fadmin%2Fiblock_list_admin.php%3FIBLOCK_ID%3D4%26type%3Dinformation%26lang%3Dua%26find_section_section%3D0

Якщо дитинка постарше, можна разом подивитися фільм “Думками навиворіт”, зосередитися на персонажах, особливо на тому, хто відповідає за “гнів”. Поспілкуватися, як гнів випалює все навколо, що трапилося після цього, а як можна було б зробити краще.

На жаль, у коментарі Наталі небагато даних, тому можу зробити лише загальні припущення. Для повного аналізу ситуації Наталі треба поспілкуватися із дитячим психологом і розповісти всі деталі, щоб остаточно виявити проблему і розробити шляхи її вирішення.