Чому діти у 10-11 років тікають і дому, і як це зупинити: відповідь на запитання з порталу

На наш портал «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні! » кожного дня надходять чимало запитань, відповіді на деякі настільки цікаві, що варті окремої публікації. Так, Віталіна Жук із Дніпра запитала фахівців: «Нещодавно наш 10-річний син втік із дому, і ми знайшли його тільки пізно ввечері. Він бастував і суперечив нам, і взагалі був несхожий на колишнього себе! Ми всиновили його в п’ятирічному віці, проблем з адаптацією не було ні в садку, ні в школі. І раптом така поведінка… Чому? І як правильно реагувати, щоб це не повторилося?»

Віталіно, ваше запитання потребує індивідуальної консультації, бо тут дуже багато складових. Можемо поділитися узагальненим досвідом соціологів і психологів з цього приводу. Важливо пам'ятати: якщо діти зникають із дому у віці 10-11 років, це подія надзвичайна! Причому мова не йде тільки про усиновлених, це може статися з дитиною будь-якої форми опіки і піклування, враховуючи рідну сім’ю. Для початку зрозуміємо загальні причини такої поведінки.

ПРИЧИНИ. Отже, якщо син втік із дому або навмисно прогуляв школу у віці 10-11 років, значить, у його внутрішньому світі підірвано авторитет дорослого, який був поруч. Саме через підрив авторитету і відбувається розрив із сімейними традиціями, попрання батьківських правил і табу, прогули школи тощо. Мабуть, несправедливість батька або матері (ключового Дорослого) або докори вчителів у школі сформували в дитини відчуття провини, думки «я погана» і досягли таких розмірів, що її психіка вже не здатна витримати цієї напруги. Втеча з дому та шкільні прогули – це протест, спроба захистити своє «Я» від морального тиску дорослих, поганих оцінок вчителів або покарань батьків.

ЩО РОБИТИ? Вкрай важливо, щоб доросла людина відігріла скривджену дитячу душу своєю теплотою і щирістю. Важливо повернути втрачену впевненість в собі, пояснити, що конфлікт з батьками/вчителями можна усунути, це не остаточно і не на завжди, усе можна змінити. Дорослому потрібно навчитися говорити з дитиною про пережиті нею труднощі, слухати її думку та запевнити, що помилки бувають у всіх, як у дітей, так і дорослих. У спілкуванні з дитиною важливо, щоб вона зрозуміла і суть того, що накоїла сама, і змогла пробачити дорослим (батькам і вчителям) їхні помилки. Конструктивним виходом із ситуації буде намір дитини знову повернутися до батьківського дому та продовжити навчання в школі (за винятком тих випадків, коли перебування вдома стає неможливим через асоціальне життя батьків).