«Через постійний плач Тім намагався потрапити до когось на руки, аби вгамувати свій стрес». Що усиновителі повинні знати про прив’язаність

Програма «Рінат Ахметов — Дітям. Сирітству — ні!» продовжує інформувати своїх користувачів, які мають бажання взяти в свою сім’ю дитину-сироту, або вже на шляху до втілення своєї мрії.

На обов’язкових курсах для усиновителів тренери торкаються багатьох тем, про які повинні знати майбутні батьки. Ключова з них — тема прив’язаності, її правильне або неправильне формування.

Ця публікація американської психологині та тренерки з питань усиновлення Джоан Скулер торкається теми прив’язаності, того, чому про неї так важливо знати майбутнім усиновителям.

ІСТОРІЯ МАЛЕНЬКОГО ТІМА

У кожної дитини — власна історія, яка впливає на всіх, хто його полюбить.

Тимофій народився здоровим та рум’яним, на радість мамі. Але маму турбувало те, що він постійно плакав. У власному дитинстві Ханна залишилася без батьків, і вирішила подарувати власній дитині те, чого не мала сама — родинне тепло. Але побудувати власну сім’ю не вийшло, і Ханна народила Тіма на самоті.

Щодня ситуація з плачем погіршувалася, а мама від недосипання та втрати сил почала сприймати дитину, як тягар. Раніше вона знала, що діти — це складно, і гадала, що готова до цього. Але виявилося, що все набагато складніше….

Вже через місяць Ханна почала шкодувати, що взагалі народила дитину. Вона все частіше залишала Тіма на самоті, аби побути з друзями, або коханцями, в яких намагалася знайти підтримку. Організм Тіма жадав їжі, води, маминих рук, яких не було поруч. Всі ці незадовільнені потреби провокували стрес всього організма. Єдиний спосіб зменшити стрес — постійний плач, в якому приховувалося велике бажання потрапити до когось на руки.

Відсутність Ханни «робила» свою кепську справу. Тім знаходився у стресі постійно. Його тонка нервова система не сформувалася. Він відчув, що більше не впевнений, що його стрес колись буде знятий. Мами не було поруч, щоб дивитися в його сяючі оченята та разом досліджувати світ. Він залишився один серед дивного, таємного та незрозумілого світу, який не міг опанувати без допомоги мами…

Через півроку соціальні служби забрали дитину у Ханни.

У п’ять років Тимофія усиновили.

Тоді ж почали траплятися дивні речі — у Тіма виникли прояви розумової відсталості. Він став агресивним. Мав глибоку недовіру до усиновителів і взагалі всіх людей навколо. Він майже ні з ким не спілкувався, постійно накопичував їжу в кімнаті. Одного разу підпалив підвал та зкинув кошеня з драбини.

На щастя Тіма, усиновителі доклали багато зусиль, аби зрозуміти, що відбувається. Вони щиро хотіли допомогти Тіму, скільки б часу на це не пішло.  Усиновителі майже одразу зрозуміли, що причина поведінки Тіма — в його минулому. Що його поведінкові прояви — лише дії, націлені на виживання.

Батьки-усиновителі проводили з Тімом величезну кількість часу. Його намагання відштовхнути допомогу вони сприймали з терпінням, співчуттям. Розбирали почуття та дії разом та дитячим психологом. У новій родині Тім вперше в житті відчув, що його цінують та розуміють.

Через певний час хлопчик відчув підтримку та безпеку.

Він, нарешті, зміг розслабитися та дозволити іншим людям подбати про себе.

Він не був більше одинаком у цьому світі…

ПРИВ’ЯЗАНІСТЬ НЕОБХІДНА ДЛЯ ВИЖИВАННЯ

Формування прив’язаності, впевнена Джоан Скулер, це — перше, що необхідно для виживання дитини. Через кілька хвилин після створення зародок прикріплюється до тіла мами.

Прив’язаність живить дитину, стає опорою, особливо у перші роки життя.

Прив’язаність дитини до мами/тата забезпечує його зростання та розвиток. Вона є не тільки базою міжособистісних стосунків. Це явище біологічне.

Прив’язаність — база емоційного, поведінкового, неврологічного, розумового, фізичного та соціального зростання.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ?

Хронічна відсутність батьків в ранні роки порушує формування прив’язаності та негативно впливає на здатність дитини надалі будувати життя на правильній основі.

Більшість дітей, усиновлених після 5 років, страждають на порушену прив’язаність.

Щоб допомогти дітям, батькам треба знати, як формувалася прив’язаність дитини, які потреби не були задовільнені, аби допомогти дитині подолати це і стати щасливою.

Далі — читайте в наступних публікаціях