«Були навіть думки вийти під обстріл», – 19-річний Михайло Костенко
Завтра в Україні святкують День сім’ї. На жаль, у нашій країні живуть десятки тисяч дітей, у яких немає мами й тата. А коли людина залишається сама на всьому білому світі, втративши батьків, – їй страшно та гірко. Боляче навіть уявити собі життя цієї людини, якщо до всіх прикрощів додається ще й війна.
ЗОВСІМ ОДИН. Михайлу Костенку 19 років, і він – круглий сирота. Коли на Донбасі розгорнулися воєнні дії, ще була жива мама Михайла – разом вони жили в Донецьку, неподалік від аеропорту. Жінка, кілька місяців боролася з важким онкологічним захворюванням, не змогла витримати ще й постійних обстрілів, жаху життя в охопленому війною місті. Її не стало за тиждень до повноліття сина.
«Батька в мене ніколи не було. Мама говорила, що в мене по батькові дідове – Олександрович. Ми жили за декілька кілометрів від аеропорту, нашому будинку сильно перепало: були і прильоти, і пожежа невелика – загорівся сарай у дворі, коли снаряд розірвався. Шибки у вікнах вилітали – я їх фанерою зашпаровував. Зрозуміло, що це не життя було, а якийсь страшний сон, який усе ніяк не закінчувався», – розповідає Михайло.
Його маму ховали тільки син і кілька сусідів – велика частина жителів вулиці виїхали від війни, світ за очі. Міша залишився абсолютно один. «Єдина людина, з ким я міг поговорити хоча б по телефону – моя хрещена. Я жив у Донецьку, вона – під Маріуполем. Приїхати на похорон мами вона не могла, але всіляко підтримувала мене морально. Знаєте, мені жити не хотілося – навіщо? Було відчуття несправедливості, гіркота, що я залишився один, а тут ще й війна. Були навіть думки під час обстрілу вийти куди-небудь, щоб уже напевно вбило, і закінчилася ця нікому не потрібне життя», – згадує хлопець.
ДОПОМОГА. Однак хрещена мама на те й давала клятву, що не кине свого хрещеного сина в біді. Її постійні дзвінки по телефону, вмовляння й добрі слова повернули хлопця до життя. Хрещена буквально змусила хлопця зібрати речі і приїхати до неї. У будинку своєї хрещеної, Анни Євгенівни, Міша зрозумів, що сім’я жінки вже не відпустить його назад під обстріли. Для них виявилося цілком природним – допомогти ближньому. У Міші з’явилася своя кімната, друзі, і він зміг вступити на перший курс маріупольського вишу.
«З грошима, звичайно, важкувато, але я отримую стипендію й допомогу. Сім’я Анни Євгенівни жодного разу не дорікнула мені шматком хліба, а я завжди допомагаю, коли треба щось зробити вдома. Допомога завжди дуже важлива. Наприклад, мені ще допомагає Гуманітарний штаб Ріната Ахметова – я отримую продуктовий набір як сирота. Це дуже добра підмога нам, адже неважко зрозуміти, як зараз важко живеться людям у селах, а тим більше, коли в них є ще один зайвий рот. Щойно з’явиться робота, я буду забезпечувати своїх хрещених, поки ж ми все дуже вдячні Гумштабу за те, що не залишає нікого без допомоги й підтримки», – підкреслив Михайло Костенко.
Нагадаємо, за весь час своєї роботи Гуманітарний штаб Ріната Ахметова видав більш ніж 11 млн 807 тис. продуктових наборів з обох боків лінії розмежування на Донбасі. Набори виживання, які складаються з простих і життєво необхідних продуктів, призначені для найбільш соціально-незахищених.
Джерело: газета «Сегодня» від 7 липня 2017 року.
