Безумовне прийняття, або для чого потрібно обіймати дитину мінімум 4 рази на день. Поради психолога

Фахівці програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству-ні!» продовжують публікації для майбутніх і молодих батьків. Цього разу відомий психолог Юлія Гіппенрейтер розповість, для чого потрібне безумовне прийняття і як можна і треба його показувати.

МІНУСИ «ОЦІННОГО» ВИХОВАННЯ

Безумовне прийняття – відправна точка спілкування з дитиною, без якої подальші зусилля будуть неефективні, і навіть просто марні. Безумовно приймати дитину – означає любити її не за те, що вона добра, розумна, здібна, гарно вчиться, допомагає й так далі, а просто так, просто за те, що вона є! Нерідко можна чути від батьків таке звернення до сина чи доньки: «Якщо ти будеш гарним хлопчиком (дівчинкою), то я буду тебе любити». Або: «Не чекай від мене доброго, поки ти не перестанеш… (лінуватися, битися, грубити), не почнеш… (добре вчитися, допомагати вдома, слухатися)». Придивімося: у цих фразах дитині прямо повідомляють, що її приймають умовно, що її люблять (або будуть любити) «тільки якщо…". Умовне, оцінне ставлення до людини взагалі характерне для нашої культури. Таке ставлення впроваджується й у свідомість дітей. Один із читачів написав: «А за що тоді любити дитину? За лінь, за неуцтво, за неповагу до старших? Вибачте, але я це не розумію! Своїх дітей я буду любити, тільки якщо…».

Причина поширеного оцінного ставлення до дітей криється у твердій вірі, що нагороди та покарання – головні виховні засоби. Похвалиш дитину – і вона укріпиться в добрі, покараєш – і зло відступить. Але ось біда: вони не завжди безвідмовні, ці засоби. Хто не знає й таку закономірність: чим більше дитину лають, тим гіршою вона стає. Чому ж так відбувається? А тому, що виховання дитини – це зовсім не дресура. Батьки існують не для того, щоб виробляти в дітей умовні рефлекси.

ПОТРЕБА БУТИ ПОТРІБНИМ

Психологами доведено, що потреба в любові, у належності, тобто потрібності іншому, одна з фундаментальних людських потреб. Її задоволення – необхідна умова нормального розвитку дитини. Ця потреба задовольняється, коли ви повідомляєте дитині, що вона вам дорога, потрібна, важлива, що вона просто добра. Такі повідомлення містяться в: – привітних поглядах, – ласкавих дотиках, – словах: «Як добре, що ти в нас народився», – «Я рада тебе бачити», «Ти мені подобаєшся», – «Я люблю, коли ти вдома», – «Мені добре, коли ми разом…».

ВАЖЛИВІСТЬ ОБІЙМІВ

Відомий сімейний терапевт Вірджинія Сатир рекомендувала обіймати дитину кілька разів на день, кажучи, що чотири обійми абсолютно необхідні кожному просто для виживання, а для гарного самопочуття потрібно не менш ніж вісім обіймів на день! І, між іншим, не тільки дитині, але й дорослому. Звичайно, дитині такі знаки безумовного прийняття особливо потрібні, як їжа молодому організму. Вони його живлять емоційно, допомагаючи психологічно розвиватися. Якщо ж він не отримує таких знаків, то з’являються емоційні проблеми, відхилення в поведінці, а то й нервово-психічні захворювання.

Мати однієї п’ятирічної дівчинки, виявивши в дочки симптоми неврозу, звернулася до лікаря. У розмові з’ясувалося, що одного разу дочка запитала: «Мамо, а яка найбільша неприємність була у вас із татом до мого народження?» «Чому ти так питаєш?» – здивувалася мати. «Та тому, що потім найбільшою неприємністю у вас стала я», – відповіла дівчинка. Спробуємо уявити, скільки ж десятків, а то й сотень разів чула ця дівчинка, перш ніж прийти до такого висновку, що вона «не така», «погана», «усім набридає», «суще покарання»… І все пережите втілилося в її неврозі.