Арттерапія як спосіб відновлення порушеної прив’язаності

На портал «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» прийшов дуже цікавий лист Олени Кукуєвицької з проханням допомогти розв’язати проблему дитячої прив’язаності. «Тільки ми розуміємо, чому наша дитина обіймає та буквально готова розцілувати чужого дядька, який пригостив її, наприклад, яблуком із дачі. На жаль, не всі дорослі розуміють, що НЕ МОЖНА цього робити без дозволу батьків. Люди навколо це сприймають як відкритість і комунікабельність дитини. Не всі «дядьки» однакові, і «тьоті» теж. Дитині весь час пояснюєш, що є свої та чужі, і як із ними поводитися. Начебто розуміє, а потім усе те ж саме. Що робити, щоб знизити цей підвищений рівень довіри до чужих людей?»

Щоб допомогти розв’язати цю проблему, ми звернулися до досвіду відомого дитячого психолога Наталії Міщенко. Вона виділяє кілька шляхів подолання проблеми.

Перші два – можна подивитися за посиланнями:

– формування адекватної картини сім’ї https://sirotstvy.net/ua/news/nasha-dytyna-gotova-roztsiluvaty-chuzhu-lyudynu-yak-tse-podolaty-porada-psykhologa-pro-porushennya-p/

– ігротерапія: https://sirotstvy.net/ua/news/moya-dytyna-gotova-roztsiluvaty-kozhnogo-yak-tse-podolaty-vykorystovuemo-igroterapiyu-/

У цьому матеріалі розповімо про можливості «лікування» арттерапією.

– Як і ігротерапія, арттерапія (терапія малюнком) – метод універсальний, і дає змогу обговорювати з дитиною багато життєвих проблем і тем. У разі використання цього методу в питанні порушення прив’язаності дуже важливими є кілька моментів: - Як і в іграх, важливо звертати увагу на те, чи змінюються сюжет і спосіб вираження проблемних тем. Чи не є це малювання дитини – механічним, нав’язливим повторенням проблемної ситуації. Причому зміна може спочатку бути не дуже явною – просто зміна колірної гами та розмірів персонажа.

Важливим критерієм є зміна кольору малюнка. В ідеалі – від темніших до світліших. У персонажах – домінування позитивного персонажа. - Корисним є складання оповідань за малюнками, зробленими дитиною.

Ставте запитання: що тут відбувалося? Хто це? Який він? Що було далі? Хто (що) тобі подобається на малюнку? Якщо йдеться про будь-якого негативного персонажа, запитання можуть бути такі: як можна з ним впоратися? Як йому допомогти? Що зробити, щоб йому стало краще? Що зробити, щоб він став кращим? -

Можна використовувати метод малювання історій – у вигляді, наприклад, коміксів. Дитині пропонується аркуш паперу, розділений на невеликі квадратики. У них ви разом із дитиною зображуєте ту чи іншу ситуацію, що хвилює її. Для зображення використовуються схематичні малюнки (але якщо дитина хоче, вона зможе домалювати їх до повних картинок) і невеликі підписи. Важливою також є позитивна динаміка цієї історії.

В основі методу – у малюнку дитина проєктує свої страхи або проблеми, свої уявлення про навколишній світ і людей поруч, через свого персонажа. Не треба нав’язувати сюжет і квапити дитину.

Відновлення прив’язаності – процес тривалий і вимагає часу, терпіння та сил. Своїм досвідом і запитаннями ви можете ділитися на нашому порталі «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» або на сторінці програми на https://www.facebook.com/SirotstvyNet