Адаптація в сім’ї. Практикуємо гнучкість, або навіщо потрібна стара іграшка

Програма «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» продовжує серію статей-порад корекційного педагога Наталії Липовець про адаптацію дитини в новій сім’ї. Цього разу розмова піде про те, як виробити гнучкість сприйняття.

– Отже, ми прийняли дитину в сім’ю. Це сталося зовсім нещодавно, і в перші тижні формуються зв’язки всередині нового колективу, – коментує Наталія Липовець. – Як і раніше, головною відцентровою силою є Мама як регулювальник на жвавому шосе. Пам’ятаємо, що сила Мами зберігається тільки за умови своєчасного відпочинку, нехай і короткими частинами. Тривалий відпочинок можливий тільки вночі, і то не завжди.

Жила-була сім’я, у якій з’явилася нова маленька людина. Малюк, який так довго чекав на диво – свій будинок, тітку, яку можна називати мамою, дядю, якого назве татом. Можливо, навіть брата або сестру. Ось він удома. Усе нове: інші правила, інша атмосфера, нова незвична їжа, одяг, взуття, іграшки. Він маленький і він переляканий. Відразу про іграшки! Заберіть із собою в «нове життя» стару іграшку з дитячого будинку. Ніколи не варто думати, що ця річ буде нагадуванням! Забути дитячий будинок не скоро вдасться, якщо взагалі це можливо.

Іграшка для дитини – це її друге «я». Не можна кидати друге я, його треба забрати в новий дім. Ми, дорослі, так мало уявляємо собі, що насправді відчуває малюк до своїх улюблених предметів.  Достеменно відомо одне: через старого, страшненького ведмедика ви швидше знайдете шлях до серця усиновленого малюка, ніж за допомогою трьох нових. Другий момент. Нові правила життя. Це дуже важко! Мабуть, у перші дні та тижні адаптації дитини в сім’ї це «найтонше місце».

Щоб легше було зрозуміти, що відчуває малюк, уявімо собі таку картину. Ви живете на півночі, у зв’язку з кліматичними особливостями ви звикли до теплого одягу, різких змін погоди, обмеженого пересування в просторі. Ви знаєте, що транспорт ходить повільно та рідко, що ввечері не можна затримуватися у віддалених від дому місцях, що клімат – сувора штука. І раптом, з волі випадку, вам випала нагода переїхати на південь, до моря. Щастю немає меж! Але й життя ваше змінюється докорінно. Усе інше: погода, люди, звички, одяг, їжа. Усе для вас незвичне.

Приблизно те ж саме відбувається у світі усиновленого малюка. Він потрапляє в паралельний всесвіт. І перша реакція після короткого захоплення – настороженість, замкнутість, невідомість. Або балакучість, крикливість, істеричність. Як мені тепер поводитися? А я зможу бути гарним? Чому так тривожиться мама? Чому хмуриться тато, адже я ще нічого не зробив? Або вже зробив? Що не так? Караул! Тисячі питань, неусвідомлених реакцій народжуються в маленькій голівоньці. Найголовніше для мами, тата та інших членів сім’ї – бути гнучкими. Корисно заздалегідь проговорити ось що: ми спробуємо трохи скасувати всі наші звички та правила. Ніби пограємо в життя по-іншому. Гра така. Будь ласка, будьмо однією командою.

Що допомагає в цьому рішенні? Для підтримання нового духу (й освіження пам’яті) рекомендую розвісити вдома веселі аркушики кольорового паперу, з написами:

1. «Буває й так!»
2. «Сьогодні це можна зробити інакше»
3. «Ну й ну! Несподівано!»
4. «Клас! Як це тобі вдалося?!»
5. «Ми живемо по-новому вишневому» і т. д.

Усі ці маркери мають перезавантажувати сімейне сприйняття. У такий спосіб формується гнучкість до нових подій і вчинків. Ми, коли бачимо ці веселі картинки, пам’ятаємо, що на одну й ту ж подію можна подивитися по-різному. Через будь-яку провину можна засмутитися, а можна посміхнутися та сказати: «Нічого, купимо нову чашку (іграшку або помаду); відмиємо від фарби холодильник або прикрасимо його більше; склеїмо книжку; полагодимо поличку у ванній; зберемо цукор на підлозі». Важливо не тільки говорити це, але й відчувати! Усе в цьому світі відносне й не є такою вже великою цінністю. Усе, крім людського життя.

Люди живуть у звичних реакціях. Це нормально. Але під час адаптації нової дитини ці реакції змінюються. Трапляються різні непередбачені моменти. Якщо раніше «шкода» відбувалася один раз на місяць, було терпимо. Але у вашому разі будьте готові до появи «шкоди» один раз на день або навіть один раз на годину. Усяке буває. Потрібно лише набратися терпіння, мудрості та гарного настрою всупереч усьому. Саме цього я бажаю нашим батькам.