ua

Адаптація усиновленого малюка

27.09.2016


Досить часто усиновителям хочеться віддати малюкові ту любов, якої він був позбавлений всі ці місяці або роки. Однак не варто плутати любов і вседозволеність. Не можна дозволяти дитині поводитися так, як їй заманеться. Потрапивши в нову обстановку, вона буде стежити за вашою реакцією на кожну її дію й таким чином з’ясовуватиме, чи правильно поводиться.

Більшість діток будуть подібні до маятника: то слухняні-слухняні, то самовільні й навіть дещо агресивні. Усе це – прояв адаптації до нових умов життя. Одні дітки стають нестерпними вже через тиждень, у багатьох перший місяць протікає «гладко», а потім починається бунт, деякі малюки страждають відразу після прибуття додому, а потім заспокоюються. У будь-якому випадку варто спочатку задати правильний тон вашим відносинам: якщо вам не подобається, коли, наприклад, дитина бігає й кричить, робіть їй зауваження відразу ж.

Багато усиновителів, прийомних батьків відзначають, що діти не реагують на заборони, які висловлені спокійним тоном. Дійсно, більшість малюків звикла до того, що їх зупиняють різким, гучним криком. Поступово привчайте дитину до спокійного спілкування: говоріть «Ні» спокійно, дивлячись в очі, перш ніж різко стримати, кілька разів неголосно повторіть «Не можна».

Пам’ятайте, що дитина не звикла до «ексклюзивного» спілкування, але звикла робити, як усі. Більше показуйте їй на особистому прикладі, чого б ви хотіли досягти.

Окрема проблема – «своє-чуже». В умовах інтернатного закладу в дитини не було ніякої власності, іноді навіть одяг на неї одягали той, який під руку попадеться: сьогодні шапочка на ній, завтра вона – на її сусідові по групі. Тому малюк не буде ще довгий час розуміти, чому не можна брати якісь речі. Просто терпляче й неодноразово повторюйте «Не можна», м’яко відсторонюйте крихітку. Ці малюки можуть здаватися безстрашними, оскільки вони, як тільки мине перший стрес, почнуть усюди лізти й усе вивчати. Уся справа в тому, що в них немає досвіду поводження з небезпечними предметами й ситуаціями. У закладах їх захищали від усього, що може бути так чи інакше пов’язане з травмами. Доведеться проявляти особливу пильність та бути готовими до того, що спочатку малюк набиватиме гулі всюди.

Через якийсь час малюк почне вимагати уваги не тільки від вас, але й від усіх інших. Коли він зрозуміє, що світу до нього не байдуже, він може почати йти до всіх на ручки. Це не означає, що він усіх любить. Просто малюк, як голодна людина, яка дорвалася до їжі: намагається наїстися про запас. Це теж треба пережити.

Можливо, якийсь час дитина віддаватиме перевагу будь-кому, хто посміхнеться їй, навіть сторонній людині. Так проявляється, з одного боку, її звичка слухатися всіх дорослих, з іншого – радість, що на неї звертають увагу. Будьте пильні в громадських місцях: діти легко можуть загубитися, їх легко може відволікти будь-яка доросла людина.

Окрема проблема – питання сну. Якийсь час вас можуть шокувати звички малюка: розгойдуватися перед сном, смикати себе за волосся, дивним чином смоктати руку. Не втручайтеся в процес, нехай засинає так, як звик. Спочатку більшості дітей погано, якщо ви намагаєтеся їх заколисувати або навіть просто сидіти поруч, вони не можуть розслабитися у вашій присутності. В ідеалі малюкові потрібно засинати в дитячій, лягаючи одночасно з вашою дитиною, якщо вона є. Якщо ні, нехай засинає один при світлі нічника. Поспостерігайте, як йому спокійніше: якщо ви залишитеся в кімнаті й будете, наприклад, в’язати чи якщо вийдете й залишите його одного. Це все індивідуально.

Багатьох батьків, які не мають можливості постійно консультуватися з психологом, хвилюють питання: чи правильно йде адаптація, чи не здійснюють вони будь-яких фатальних помилок? Пам’ятайте, що найстрашніше вже позаду. Вашій дитині й вам належить навчитися жити в одному будинку, бути сім’єю. Перші місяці будуть важкими для всієї родини, але потім усе налагодиться.

Найочевидніші ознаки успішної адаптації такі:
•   у дитини стала більш живою міміка;
•   малюк проявляє інтерес до навколишнього світу, він активно хапає предмети , вивчає їх сенсорно;
•   дитина в стресовій ситуації горнеться до вас, ховається за вас;
•   дитина проявляє свою волю, відмовляється від чогось;
•   у дитини з’являються улюблені й не улюблені їжа, іграшки, заняття;
•   дитина починає дивитися вам в очі, перша обіймає вас, дивиться або вказує на вас, якщо його запитують «Де мама?»;
•   дитина оглядається, шукає вас очима, якщо йде від вас на майданчику;
•   дитина відкидає неприємні їй дії дорослих: відштовхує лікаря, не йде до сторонніх на вулиці тощо;
•   дитина реагує на ваші слова, заборони, сказані спокійним голосом.

Усі ці зміни відбуваються досить швидко, проте далеко не завжди вони очевидні для мами, адже малюк весь день на очах, та й завжди мимоволі порівнюєш його з ровесниками – домашніми дітьми. І завжди розумієш: треба ще працювати й працювати... Не соромтеся приймати компліменти друзів, які бачать малюка не часто. Вони помітять, як розкривається, міцніє, росте ваша дитина, як на зміну адаптації прийде період «надолуження згаяного», теж важкий, але дуже радісний.

За матеріалами сайту www.7ya.ru.