5 шляхів пошуку дітей на усиновлення/під опіку (плюси та мінуси). Корисні контакти служб для майбутніх батьків
Програма «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» постійно отримує від користувачів порталу та ФБ-сторінки запитання: «Де шукати дітей на усиновлення (під опіку)?»
Пошук дитини – шлях, який кожен усиновитель/опікун проходить окремо і по-різному. Особливо зараз, під час війни, це дуже непроста задача, але її можна вирішити.
Одразу відповімо, що це – один з найскладніших моментів для майбутніх усиновителів та опікунів. Дітей дійсно одразу можна і не знайти, і це треба прийняти, як факт, щоб потім не мати розчарувань.
Але за 14 років постійного спілкування з батьками та фахівцями галузі програма «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» виявила декілька «базових шляхів», якими йдуть кандидати в усиновителі/опікуни, аби знайти дитину.
ШЛЯХ №1. Підтримка постійного зв’язку з вашою службою у справах дітей
ПЛЮСИ ШЛЯХУ №1.
Цей шлях - базовий для всіх – від новачків (хто тільки мріє і ще нічого не збирав і не проходив) до тих, хто вже є кандидатом в усиновителі/опікуни.
Кандидат в усиновителі/опікуни обирає цей шлях, бо під час війни він – оптимальний. «Статусні» діти можуть бути евакуйовані, і шукати їх через сайти з анкетами не ефективно, як до війни (чому - детально дивіться ШЛЯХ №3).
Новачок здобуває статус кандидата саме у службі у справах дітей міста/територіальної громади. А після проходження навчання і отримання статусу, чекає на дзвінок від фахівця служби щодо появи дітей і можливості їх відвідати.
Ще на етапі «новачка» бажано проявити усі ваші здібності з дипломатії й такту у спілкуванні з фахівцем з усиновлення/опіки вашого міста/територіальної громади. Бажано, щоб він/вона мали позитивне ставлення щодо вас. Це важливо. Фахівець з усиновлення/опіки – не машина, а людина. Ніхто не говорить про те, що треба знати його життя чи закривати очі на якісь порушення вимог законодавства, але хоч крапля людяності і бажання піти назустріч – завжди будуть на вашу користь.
Для чого це потрібно?
Саме фахівець з усиновлення/опіки має повну базу дітей, яка вже є на обліку, і хто тільки став на облік (отримав статус кандидата).Фахівець – ключова особа у вашому пошуку на цьому шляху. Він бачитиме, як ви сумлінно проходите усі складнощі збору документів, сумлінно навчаєтеся і періодично телефонуєте щодо дітей. Це додасть шансів у пошуку дитини.
МІНУСИ ШЛЯХУ №1.
Деякі служби мають багато кандидатів, і створені черги на усиновлення/опіку, тому вас теж поставлять у чергу. У деяких регіонах дуже мало дітей на усиновлення (особливо їх замало у Волинській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій областях). Тому якщо ви живете на Західній Україні, то чекати дзвінка від служби можна місяцями, чи навіть роками, бо там велика черга з кандидатів.
ШЛЯХ №2. Обдзвони обласних служб у справах дітей усієї України
ПЛЮСИ ШЛЯХУ №2
На нашу думку, він найефективніший під час війни для кандидатів в опікуни/усиновителі. Чому кандидатам краще телефонувати саме в обласні служби у справах дітей? Згідно нового законодавства, обласні служби мають усі бази даних дітей, які до них потрапляють на усиновлення/опіку. Тобто, це такий інформаційний відділ по всій області, який знає про всіх дітей, які є у містах й територіальних громадах області. І якщо є дитина, про яку ви питаєте, обласні служби вам повинні сказати про це. Тобто беремо довідник (дивіться таблиці), і телефонуємо по черзі, чи врізнобій, як вам заманеться.
МІНУСИ ШЛЯХУ №2
Обласні служби самим процесом усиновлення/опіки не займаються. Вони тільки інформують, консультують і приймають скарги/подяки від громадян на своїх підлеглих у містах чи територіальних громадах. Тобто, якщо в області є дитина, вам скажуть номер територіальної громади, де є свій фахівець служби у справах дітей, і ви вже спілкуватиметься з ним напряму далі. Шлях №2 не підходить новачкам, які ще не отримали статус кандидата, фахівець обласної служби почне розмову тільки якщо ви вже маєте на руках документи.
ШЛЯХ №3. Шукати по сайтах з анкетами «статусних» дітей
ПЛЮСИ ШЛЯХУ №3.
До війни онлайн-ресурси виконували дуже корисну і потужну роль у пошуку дитини. Адже тут ви можете передивитися і фото,і відео дитини, є контакти фахівця служби, яка займається цією дитиною. Маємо на увазі і наш портал "Сирітству - ні!" , сайт Мінсоцполітики, сайт "Зміни одне життя"
Зазвичай кандидати передивляються усі ці ресурси разом, бо кожен з них має свої властивості, і додає повну картину щодо пошуку і даних дитини.
МІНУСИ ШЛЯХУ №3.
На жаль, з початком війни і евакуацією дітей, ці бази не завжди є ефективними. Багато дітей на обліку стоять, але на справді зараз знаходяться або в іншій області, або в іншій країні.
ШЛЯХ №4. Вже є дитина, яку ви знаєте, маєте спілкування,
і тепер рішили усиновити/взяти під опіку
ПЛЮСИ ШЛЯХУ №4
Не треба шукати дитину, вона вже є, ви спілкуєтеся (наприклад, у закладі), і треба лише заповнити необхідні документи, і забрати дитину додому. Проте вам треба стати на облік та отримати відповідний статус кандидата у службі у справах дітей.
МІНУСИ ШЛЯХУ №4.
Можливо, під час оформлення документів виявиться, що у цієї дитини все ж такі є рідні, і вони теж «раптово забажають» забрати дитину до себе. У такий спосіб ви не можете оформити на цю дитину усиновлення. Іноді дозволяють лише прийомне батьківство. А це означає, що ви змушені будете контактувати з її рідними, коли вони цього забажають, і повернути, якщо батьки/рідні поновлять права на цю дитину.
ШЛЯХ №5 Який знайшли тільки ви і готові поділитися з іншими.
Перелічені вище 4 шляхи – це лише ті, що побачили ми під час спілкування з фахівцями та усиновителями/опікунами.
Можливо ви знайшли новий шлях? Вам вдалося відшукати ще один, і ви могли б поділитися ним з користувачами порталу? Тоді пишіть нам у коментарях, або залишайте свої контакти у електронній скриньці: пошта "Сирітству-ні!" , ми вам обов’язково перетелефонуємо і поспілкуємося.
Адже пошук дитини – це теж творчість і вдача. Допускаємо, що є ще шляхи, якими можна знайти дитину своєї мрії.
Головне, щоб кожна дитина отримала право жити у сім’ї, де її люблять та піклуються, а це і є головна мета програми «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!».
