«Поки ти лікуєшся, у тебе є багато часу для переосмислення свого життя і того, яким би ти хотів бути, щоб не прожити життя даремно»

Моделі з Харкова Дарині Пахомовій (Мітченко) було 23 роки, коли їй діагностували онкологію. Вона пройшла через 8 курсів хіміотерапії та 17 опромінень, перемогла хворобу і готується вперше стати мамою. Дарина стала героїнею проєкту #РАКНЕВИРОК, розповіла, як не впадати у відчай у період складного протистояння з раком, і поділилася своїм досвідом боротьби за життя.
Мені було 23. Я працювала моделлю. У мене були контракти на зйомки в Туреччині, Італії, Японії, Кореї та Китаї. Все було добре. Все змінилося дуже стрімко. Був звичайний день, ми розмовляли з мамою, і вона побачила пухлину на моїй шиї. Я тоді не думала, що це щось серйозне. Якби не мамина тривога, я б і не звернула уваги на цей симптом. Хоча помічала, що стала більше втомлюватися, мені частіше хотілося прилягти, поспати, долала незрозуміла слабкість. Обстеження показало, що у мене рак лімфатичної системи – лімфома Ходжкіна.
Я перенесла всі стадії своєї хвороби, від заперечення до гніву. А потім почалася депресія. Кожен день я дивилася в очі моїх батьків і бачила там біль. Я єдина дитина в сім'ї, моя хвороба була для них шоком. Мама з татом не давали мені сумувати. Вони змусили мене прийняти хворобу і боротися за життя. Вони ‒ мої Чіп і Дейл.
Моє життя розділилася на «до» та «після» хвороби. У житті «до» залишилося все попереднє життя. Йому на зміну прийшли аналізи, лікарні й лікарі. У мене було 8 курсів хіміотерапії та 17 променевих терапій. Здавалося, це буде тривати вічно.
Поки ти лікуєшся, у тебе є дуже багато часу для переосмислення свого життя в минулому і того, яким би ти хотів бути, щоб не прожити життя даремно. Коли у тебе все добре, ти не замислюєшся про те, скільком людям навколо тебе може бути погано, як важко хворіють діти. Раніше я жила по-іншому, як і багато людей, думала про себе. Хвороба стала поштовхом до того, щоб змінитися. Якби не вона, у мене не було б такого натхнення і радості життя. З непростої ситуації мені допомогли вийти віра і позитивне мислення, підтримка батьків, друзів, коханої людини.
Коли я закінчила останній курс променевої терапії, лікарі дали мені три місяці відпочинку від процедур. Потім був контрольний огляд. Пам'ятаю, як лікар сказав: «Дарина, заспокойся, ти здорова. У тебе все в порядку, ти в ремісії». Я перепитувала кілька разів, щоб чути ці слова знову і знову. Я була так вдячна в той момент! Вдячна батькам ‒ моїм найбільш вірним і відданим людям на землі.
Людям з онкологією, які тільки починають лікування, я хочу побажати не втрачати віри. Вірте, мрійте про те, що ви будете робити після одужання! Я мріяла про те, що стану мамою. Скоро моя мрія здійсниться! Живіть тут і зараз! Вдихайте повітря, радійте. От і все. Життя дивне!