Традиція святкування жіночого дня родини Раранчуків

 

 

– Так склалося, що у нашій домівці було більше хлопчиків. В один період у нас їх було аж дев’ятеро. І ніби непогано, але хотілося дівчаток, ніби свій квітник. У телефонній розмові зі спеціалістом якось сказала, що душа просить донечок, – ділиться теплими спогадами Ірина. Нині у родині Миколи та Ірини переважають саме дівчатка.  

 

Дитячий будинок сімейного типу Раранчуків функціонує понад 15 років. За цей час подружжя подарувало свою любов багатьом дітям, імена яких можна довго перераховувати. Та діти дорослішають і йдуть у самостійне життя, а сімейні традиції святкування важливих дат лише укорінюються. 

 

– Щороку наш тато Микола разом з хлопцями вітає донечок квітами та маленькими презентами: старші отримують букетики, а молодшенькі – по квіточці. Серед подарунків листівки з побажаннями, прикраси (сережки, прикраси для волосся) – усе, що цікаво дівчаткам відповідно до їхнього віку, – розповідає мама-вихователька. – А далі ми усі разом збираємося за святковим столом. Після основних страв у нас є ще солодощі. 

 

На запитання, хто готує святкові частування, жінка розповіла, що участь беруть усі: «Немає такого, що хтось готує один. Усі діти допомагають. Наші дівчатка смачно куховарять: і жарять, і тушать, і випікають. Але без хлопчиків нам не впоратися – вони чистять картоплю, дівчата ж нарізають, а я усім допомагаю, керую процесом і готую фірмовий торт. У цей час ми і сміємося, і розповідаємо різні історії, згадуємо смішні випадки», – усміхається Ірина. 

 

 

Також мама Іра з дівчатками щосереди пече пиріжки, можливо, і сьогодні вони прикрасять святковий стіл. 

 

Та окрім кулінарних традицій, у великій родині є ще один особливий звичай. 

 

– Це не лише на 8 березня, а на будь-яке свято ми робимо одне одному компліменти за частуванням, бажаємо по черзі кожному те, що йому потрібно відповідно до віку. Тобто якщо це діти старшого віку, лунають побажання гарно закінчити навчання та зустріти своє кохання, – говорить Іра. – Згодом згадуємо та обговорюємо різні події. Це все відбувається у теплій сімейній атмосфері.  

 

Іноді родина дозволяє собі маленькі пустощі і вміє радіти з дрібниць. Наприклад, усі діти разом з батьками збираються в одній кімнаті і починають грати у перекиди іграшками, обмотувати одне одного рулонами паперу, серветками, що супроводжується дзвінким сміхом та усмішками майже до сліз. «Головне, що нам усім весело, смішно та радісно, це неабиякі емоції, – зауважує жінка. – А буває й так, що після святкового столу старші діти з друзями вирушають у кіно, а молодші можуть просто піти у гості або ж гості приходять до нас». 

 

Цього року святкування жіночого дня має трошки сумний лад, адже тато не зможе приєднатися до сім’ї через роботу. Та свято все одно буде. 

 

 

– Ми не прагнемо помпезності, головне увага, та цього року нашого тата не буде поруч на святі. Тому привітати дівчаток хлопцям допоможу я. – Ірина не розкриває усіх секретів підготовки: – Але наші хлопчаки вміють дивувати. На День закоханих вони підготували сюрприз для усіх: молодші діти отримали листівки-сердечка, а старші – по тюльпанчику. Здавалося б, що це швидше доросле свято, але були дуже приємно здивовані.  

 

У сім’ї Раранчуків усе дихає любов’ю та сімейним затишком. Діти дуже дружні й толерантні одне до одного. «Мій девіз життя – ми сім’я. І щоб не було, ми завжди разом, і в горі, і в радості. Головне, що у нас є любов. Дітям вона потрібна. Вони мають бути почутими та відчувати тепло, – ділиться Ірина. – Приємно, коли зернинки любові, які ми з чоловіком стараємося посіяти у наших дітях, проросли і сіються далі вже у їхніх дітях. У нас вже шестеро внуків. І наші діти, які вже давно живуть окремо, не забувають про нас і часто приїздять у гості». 

 

Фонд Ріната Ахметова вітає усіх зі святом весни та бажає любові, злагоди, розуміння та здоров’я. Бережіть себе та своїх близьких і продовжуйте сімейні традиції!