Як створити дитячий будинок сімейного типу: вимоги до батьків-вихователів

Спеціалісти програми «Сирітству - ні!» Фонду Ріната Ахметова розповідають про особливості функціонування дитячих будинків сімейного типу.

Сімейний кодекс України та Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» встановлюють кілька форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме:

• усиновлення;

• встановлення опіки чи піклування;

• прийомна сім'я;

• дитячий будинок сімейного типу;

• установи для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Пріоритетними формами влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є сімейні форми, одна з яких – дитячий будинок сімейного типу.

За інформацією Міністерства соціальної політики України, станом на 31.12.2017 в Україні функціонувало 1020 дитячих будинків сімейного типу, в яких виховувалося 6815 дітей.

Що таке дитячий будинок сімейного типу?

Дитячий будинок сімейного типу – це окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або самотньої особи, яка не перебуває в шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням та спільного проживання не менш як п'яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей, включно з рідними, у такій сім'ї не може перевищувати десяти осіб.

Особи, які створили дитячий будинок сімейного типу, отримують статус батьків-вихователів, а діти – статус вихованців.

На влаштування дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, в дитячий будинок сімейного типу потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.

Вимоги до батьків-вихователів

Відповідно до Положення про дитячий будинок сімейного типу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 564 від 26.04.2002, батьками-вихователями можуть бути повнолітні та працездатні особи, які перебувають у шлюбі або одинока особа, яка не перебуває у шлюбі, які відповідають таким умовам:

Вік. Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей у такий спосіб, щоб на час досягнення батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу. У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків-вихователів час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих ситуаціях дитячий будинок сімейного типу може працювати і після досягнення батьками-вихователями пенсійного віку, але не більш ніж упродовж п'яти років.

Дохід. Середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення дитячого будинку сімейного типу, не може бути меншим від розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Хто не може бути батьками-вихователями

Законодавством встановлено вичерпний перелік осіб, які не можуть бути батьками-вихователями, а саме:

• особи, визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;

• особи, позбавлені батьківських прав;

• особи, які були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним; опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їхньої вини;

• особи, які за станом здоров'я не можуть виконувати обов'язки щодо виховання дітей: інваліди I або II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду; особи, у яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства;

• особи, які перебувають на обліку або лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

• особи, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

• особи, які страждають від хвороб, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров'я;

• були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України, або має непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за скоєння інших злочинів;

• особи, з якими на спільній житлоплощі проживають члени сім'ї (зокрема малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, які мають психотичні розлади, у яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, схильності до насильства; • особи, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку;

• є іноземцями, крім ситуацій, коли іноземець є родичем дитини;

• є особами без громадянства.

Створення дитячого будинку сімейного типу

Порядок створення дитячого будинку сімейного типу визначено Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», Постановою Кабінету Міністрів України № 564 від 26 квітня 2002 року «Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу».

Перший етап – включення потенційних батьків-вихователів до Банку даних про сім'ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів (далі – Банк даних)

1. Передусім, треба звернутися у Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за місцем проживання, де можна отримати консультацію з усіх питань, пов'язаних зі створенням дитячого будинку сімейного типу.

2. Подати в Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді заяву про взяття на облік як кандидатів у батьки-вихователі.

3. Отримати в Центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді направлення на проходження спеціального навчання для кандидатів у батьки-вихователі. Навчання проходить у Регіональному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Після проходження курсу кандидатам у батьки-вихователі видається довідка про його проходження, а також рекомендація Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо включення осіб до Банку даних як потенційних батьків-вихователів.

4. Зібрати пакет потрібних документів і разом із заявою про створення дитячого будинку сімейного типу подати до Служби у справах дітей.

5. На підставі поданих документів, з урахуванням успішності проходження курсу навчання, Служба у справах дітей дає висновок про доцільність (недоцільність) створення дитячого будинку сімейного типу.

6. Служба у справах дітей вносить відомості про осіб до Банку даних як про потенційних батьків-вихователів.

Другий етап – отримання рішення про створення дитячого будинку сімейного типу

Кандидати в батьки-вихователі подають заяву в районну державну адміністрацію або виконавчий орган міської ради про створення дитячого будинку сімейного типу.

Голова районної державної адміністрації чи виконкому міської ради видає розпорядження про створення дитячого будинку сімейного типу, після чого між органом, який ухвалив рішення, і батьками-вихователями укладається договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу.

Дитячий будинок сімейного типу комплектується дітьми впродовж дванадцяти місяців з дня створення. Контролює його комплектування місцева служба у справах дітей.

Потрібні документи

Кандидати в батьки-вихователі мають зібрати такий пакет документів:

• заяву кандидатів у батьки-вихователі про створення дитячого будинку сімейного типу із зазначенням інформації про наявність чи брак кредитних зобов'язань; • копії паспортів кандидатів у батьки-вихователі;

• довідку про склад сім'ї (форма № 3);

• копію свідоцтва про шлюб (для подружжя);

• довідку про стан здоров'я кандидатів у батьки-вихователі та членів сім'ї, які проживають разом з ними;

• довідку про доходи за останні шість місяців або довідки про подані декларації про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про брак податкових зобов'язань з такого податку);

• довідку про наявність/брак виконавчого провадження щодо боргових зобов'язань;

• довідку про проходження курсу підготовки та рекомендації Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо включення потенційних батьків-вихователів до Банку даних;

• нотаріально завірена письмова згода всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з кандидатами в батьки-вихователі, на створення або організацію дитячого будинку сімейного типу.

Термін функціонування дитячого будинку сімейного типу

Вихованці проживають і виховуються в дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I-IV рівнів акредитації – до його закінчення. У разі зменшення кількості вихованців унаслідок вибуття їх за віком або з інших причин розв'язується питання про поповнення дитячого будинку сімейного типу вихованцями або переведення його в статус прийомної сім'ї.

Дострокове припинення функціонування дитячого будинку сімейного типу

Функціонування дитячого будинку сімейного типу може бути припинено достроково, а вихованці відібрані у батьків-вихователів у разі:

• виникнення в дитячому будинку сімейного типу несприятливих умов для виховання дітей та спільного проживання (важка хвороба батьків-вихователів, брак взаєморозуміння батьків з дітьми, конфліктні стосунки дітей);

• невиконання батьками-вихователями обов'язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей;

• повернення дітей рідним батькам;

• усиновлення дітей;

• виявлення обставин умисного виведення дитини з дитячого будинку сімейного типу для усиновлення її іноземцями за винятком ситуацій, коли іноземець є родичем дитини;

• виявлення обставин, за наявності яких особа не має права бути одним із батьків-вихователів;

• якщо у батьків-вихователів або членів сім'ї, з якими вони проживають на спільній житловій площі, зокрема у малолітніх і неповнолітніх дітей, діагностовано захворювання: глибокі органічні ураження нервової системи, СНІД (крім сімей, які беруть на виховання дітей, уражених ВІЛ-інфекцією), відкрита форма туберкульозу, психотичні розлади, асоціальні прояви, нахили до насильства. Права батьків-вихователів Кандидати в батьки-вихователі мають право в обов'язковому порядку бути поінформованими Службою у справах дітей про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дітей, яких вони бажають взяти на виховання та спільне проживання. Обов'язки батьків-вихователів Батьки-вихователі зобов'язані:

• сприяти забезпеченню пріоритетного права вихованців на усиновлення;

• співпрацювати з центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді під час соціального супроводу дитячих будинків сімейного типу;

• якщо треба, звертатися до центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді в зв'язку з потребою залучення фахівців для розв'язання проблемних питань;

• один раз на два роки проходити курс відповідної підготовки, проведення якої забезпечують обласні центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за програмою, затвердженою Мінсоцполітики.

Батьки-вихователі несуть всі визначені законодавством для батьків обов'язки з виховання та розвитку дітей, а саме:

• поважати дитину;

• виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї, свого народу, своєї Батьківщини;

• піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;

• забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;

• забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини;

• забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Батьки-вихователі несуть відповідальність за життя, здоров'я, фізичний і психічний розвиток вихованців.

Права вихованців

Вихованці мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами за винятком ситуацій, коли це може завдати шкоди їхньому життю, здоров'ю та моральному вихованню. За вихованцями дитячого будинку сімейного типу зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, які вони мали до влаштування до дитячого будинку сімейного типу.