ТИСЯЧА І ОДИН СПОСІБ ПОДРУЖИТИ БРАТІВ І СЕСТЕР

 

Коли українські родини всиновлюють або беруть на виховання сімейні групи дітей, постає одне з головних завдань – допомогти всім подружитися. Через умови перебування у різних групах в закладі або навіть в різних інтернатних установах відповідно до віку діти не мали шансу тісно спілкуватися. Отже у новій сім’ї між сиблінгами (рідними братами та сестрами) можуть виникати конфлікти на побутовому рівні. 

Спеціалісти програми «Сирітству – ні!» Фонду Ріната Ахметова радять усиновителям та прийомним батькам звернути на увагу на добірку прийомів психолога Ірини Маценко, що допоможуть подружити братів та сестер між собою. 

Прийоми, які зміцнюють прихильність між сиблінгами (братами і сестрами).

• Давати дітям можливість піклуватися одне про одного (не змушувати, а підтримувати ініціативу). Наприклад, якщо одна дитина образила іншу, можна дати певний час, аби вона спробувала її втішити, а не поспішати самостійно заспокоювати. Кривдник при цьому зрозуміє, що в його силах не лише зіпсувати атмосферу, але й налагодити її. 

• Підказувати дітям, як вони можуть одне одному допомогти, робити щось разом. 

• Не говорити, що ви любите всіх однаково, а підкреслювати індивідуальність і важливість кожної дитини окремо. 

• Не давати (часу, солодощів тощо) однаково, а кожному за потреби. 

• Не порівнювати дітей один з одним! Навіть якщо порівняння здається позитивним для обох, це може спонукати їх до подальшої конкуренції. Ліпше порівнювати кожну дитину з її попередніми досягненнями. 

• Не можна навішувати ярлики і давати дітям фіксовані ролі в сім’ї. Коли одну дитину називають «наш танцюрист» або «співак», то це знецінює цю область розвитку для інших дітей, а сама дитина буде змушена застрягти в цьому званні, навіть якщо захоче змінити свої інтереси. 

• Батькам потрібно намагатися приділяти час наодинці кожній дитині, без інших дітей. 

• Якщо обидві дитини вимагають уваги одночасно, потрібно періодично відволікатися і на старшого, навіть коли молодший зовсім маля і здається, що його потреби важливіші. 

• Не придушувати конфлікти, а визнавати право дітей на негативні почуття один до одного, вчити їх правильно висловлювати свої емоції. 

• Намагатись не втручатися і виносити свій вердикт. Іноді достатньо просто вислухати обидві сторони і визнати їх право на злість і образу. Коли вони висловлять свої претензії батькам, їх напруження стосовно одне одного спадає. 

• Озвучувати невисловлені почуття при конфлікті, коли самі діти їх не усвідомлюють. 

• Не приймати нічию сторону в конфлікті, тому що навіть дитина, яка начебто ініціює агресію, спочатку сама відчуває фрустрацію від неможливості зробити щось по-своєму. 

• Нагадувати про позитивні моменти, які нещодавно мали місце, коли одна дитина подбала про іншу, допомогла їй, розсмішила, зробила комплімент.

• Говорити про те, що сім’я – це найголовніше, що брат або сестра завжди будуть поруч, як би вони не сварилися. 

• Не забувати, що старші діти теж завжди залишаються дітьми, вони теж маленькі, не можна вимагати від них чогось тільки тому, що вони «вже великі» і повинні терпіти, допомагати, почекати тощо. 

• Не змушувати старших піклуватися про молодших, не зобов’язувати виконувати певні рутинні справи. Якщо дитина хоче допомогти, робить це постійно, таке можна приймати і заохочувати. Але вона завжди повинна мати право передумати і перестати вам допомагати. 

• Вибудовувати прихильність відповідно до вікових рівнів, тобто починати з рівня почуттів, давати дітям торкатися одне одного, вчити їх робити це обережно, не виключати фізичний контакт з немовлятами, навіть якщо вам страшно. При цьому завжди бути поруч. Потім підключати прийоми, що зміцнюють прихильність на наступних рівнях. 

• Заздалегідь не давати старшій дитині помилкових надій, що малюк народиться і буде з нею грати, буде її любити. Краще описувати майбутнє якомога реалістичніше: гратися вони зможуть ще не скоро, адже спочатку малюк буде плакати, їсти і спати, часто лежати у мами на ручках. 

• Можна влаштовувати «ляльковий спектакль» з молодшою дитиною, навіть, поки вона ще не говорить, вимовляти фрази замість неї, бігати з нею за старшим в наздоганялки, озвучувати, що це ніби вони разом грають один з одним. 

• Заохочувати інтерес і турботу старшого про молодшого, контролювати і вчити, як це потрібно робити (водити його ручки своїми руками, наприклад), не обмежувати їхні контакти, коли старший щиро хоче зблизитися з молодшим, навіть якщо у нього спочатку погано виходить. Це дуже крихке бажання, яке можна легко зруйнувати заборонами або своєю бурхливою реакцією. 

• Не розділяти дітей після народження молодшого, не віддавати старших в садок, няні, бабусям. Чим більше часу діти проводять порізно, тим менше у них можливостей навчитися мирному співіснуванню, пізнати один одного, співналаштуватися. 

• Поставити поруч ліжка, щоб вони були фізично ближчими один до одного. 

• Давати старшому побути малюком, якщо йому хочеться (дозволяти полежати в дитячому ліжечку, поносити його на ручках, загорнути в пелюшку, допомогти одягнутися, годувати з ложечки або з пляшечки тощо). 

• Видати старшому персональну «ляльку» – ляльку, щоб він міг з нею робити ті ж дії, що й мама зі своїм немовлям. Зшити/купити ляльковий слінг, одяг, пожертвувати памперс, пелюшку тощо. 

• Влаштовувати спільні купання, валяння, сидіння на колінах у батьків, носіння в слінгу/на руках двох одночасно, якщо вистачає сил. 

• При перегляді фото та відео підкреслювати схожість дітей і відзначати їхню індивідуальність в одному і тому ж віці. 

• Виділити кожній дитині зону тільки для її речей, не дозволяти іншим дітям брати їх, не запитавши у господаря. 

• Враховувати індивідуальні інтереси кожної дитини (не вибирати між танцями для доньки і боротьбою для сина, тим паче не віддавати доньку на боротьбу за компанію). 

• Організовувати спільні сімейні справи – особливо хорошими є походи та поїздки. 

• Вибирати з однією дитиною подарунки для інших, водночас можна обговорити, чим вони захоплюються, що люблять. 

• Вчити старшого, чим він може зайняти молодшого, щоб спільна гра була продуктивною – видати йому іграшку, навчити нескладним діям в загальній грі, відволікти. Таким чином у молодшого буде менше спокуси влізти на територію старшого і щось йому зіпсувати, викликавши у того невдоволення. 

Джерело: dytpsyholog.com