ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРЯННЯ БАТЬКІВ: ЩО ЦЕ ТАКЕ І ЯК ЙОГО УНИКНУТИ

Синдром емоційного вигоряння відомий із минулого століття, коли він уперше був діагностований американцями. Емоційне вигоряння – це зміни в поведінці людини, які проявляються внаслідок емоційного виснаження. Найчастіше термін «емоційне вигорання» пов’язують з діяльністю працівників, чия професія стосується допомоги людям. Це лікарі, рятувальники, медсестри, працівники соціальних служб, педагоги. Однак існує й особлива категорія громадян, що піддаються емоційному виснаженню, про яку чомусь у нас не прийнято говорити. Це батьки.

Найчастіше батьки самі не розуміють, чому дитина раптом починає їх дратувати й злити. Вони зриваються й кричать на дітей, а потім ставлять питання психологам, як цього уникнути. І, незважаючи на те, що більшість батьків усвідомлює, що подібні дії помилкові, ситуація може повторюватися знову й знову. І чим менша дитина, тим серйознішими можуть бути наслідки для її емоційного здоров’я. Адже маленькі діти сприймають негативні емоції батьків як «Мама (або тато) мене не любить».

Причина подібних «важких» емоцій щодо своєї дитини часто криється в емоційному вигорянні. Які стадії є в цієї недуги і як з нею боротися?

Причини емоційного вигорання

Виховання дитини – це важка праця, до якої часто молоді мами й тата виявляються непідготовленими. Звичний спосіб життя сім’ї з появою дитини істотно змінюється. Безсонні ночі, постійні тривоги за здоров’я малюка, боязнь зробити щось не так, складнощі з адаптацією до своїх нових соціальних ролей і, звичайно ж, відсутність вільного часу – усе це супроводжує життя молодих батьків протягом перших місяців життя дитини в родині. У багатьох сім’ях до цього списку додаються також фінансові труднощі, відсутність допомоги з боку родичів, невирішене житлове питання та інше.

Природно, що всі ці фактори безпосередньо впливають на емоційний стан батьків, який під їх впливом поступово порушується, що в кінцевому підсумку призводить до нервового зриву, депресії й перевтоми.

Багато хто вважає, що емоційному вигорянню піддаються тільки жінки, проте це не так. Воно проявляється також у татусів, бабусь, дідусів, однак у матерів, дійсно, зустрічається найчастіше.

Симптоми й стадії емоційного вигорання

Діагностувати цю недугу можна за змінами в поведінці людини. Симптоми емоційного вигорання: постійна втома, небажання щось робити або виконання звичних дій «на автоматі», плаксивість, апатія, байдужість до власної дитини або, навпаки, дратівливість і безпричинна агресія, втрата інтересу до спілкування з сім’єю, родичами, друзями, стан постійної тривоги й депресії.

Існує три стадії синдрому.

Перша стадія

«Стадія витримування». Вона характеризується станом, коли людина відчуває, що їй важко, але з останніх сил намагається взяти себе в руки.

Людина ще тримається «на плаву», але при цьому сама часто зауважує власну дратівливість і починає звинувачувати себе в тому, що не справляється зі своєю батьківською роллю. Постійні думки «Я погана мати / поганий батько», «У мене нічого не виходить», «Я не справляюся з вихованням дитини» призводять до подразнення та агресії щодо себе, дитини, близьких людей.

Відповідно, у батьків падає самооцінка, з’являється постійна тривожність, що ще більше посилює нервове виснаження й позначається на емоційному стані дитини. Діти, відчуваючи емоційну нестабільність батьків, починають вередувати, що призводить до ще більшого подразнення.

Друга стадія

«Стадія невитримування» має такі симптоми: мама/тато розуміє, що більше не в силах витримувати емоційне навантаження, хочеться все кинути, розірвати замкнене коло, позбутися цього стану.

Третя стадія

«Стадія деформації». На цьому етапі зазвичай починаються серйозні деформації особистісного характеру. Психіка людини з синдромом емоційного вигорання на стадії деформації включає особливий захист, і батько/мама починає звинувачувати в ситуації, що склалася власну дитину, а заодно і всіх оточуючих.

Як подолати синдром емоційного вигорання? 8 рекомендацій фахівців

Якщо ви помітили в себе або у своїх рідних симптоми емоційного вигорання, відразу почніть роботу щодо позбавлення від цієї недуги, поки вона не перейшла в найсерйознішу стадію.

1. Почніть більше відпочивати.

Організму потрібен хороший відпочинок. Візьміть вихідний або відпустку й відпочиньте, приділіть час собі, займіться тим, чим давно хотілося зайнятися. Під час невеликого відпочинку організм відновить сили, і незабаром ви повернетеся до своїх звичних справ з абсолютно іншим настроєм.

2. Навчіться просити про допомогу.

Попросіть близьких допомогти вам з дитиною, зніміть із себе хоча б частину щоденного навантаження. Просіть надати вам будь-яку посильну допомогу. Особливо актуально це в тому випадку, якщо ви – батько-одинак чи матір-одиначка.

3. Приймайте недоліки.

Прийміть той факт, що всі люди різні й ніхто не ідеальний. Почніть ставитися до себе більш поблажливо, приймайте себе такою (таким), яка (який) ви є.

4. Відкладіть другорядні справи.

Навчіться скидати «баласт»: забудьте про другорядні справи, які збиралися переробити, відкладіть їх, подумайте про себе, адже виснажені батьки не зможуть повноцінно справлятися зі своїми батьківськими обов’язками.

5. Висипайтеся.

Забезпечте собі стабільний 8-годинний сон. Щоб уникнути виснаження організму, слід висипатися хоча б кілька разів на тиждень. Буде добре, якщо ви навчитеся лягати до опівночі й вставати не пізніше 7-8 ранку. Для підтримки здоров’я лікарі рекомендують саме такий графік.

6. Шукайте внутрішній ресурс.

Використовуйте всі можливі ресурси, які допоможуть вам поліпшити емоційний стан. Це можуть бути хобі, сеанси масажу, похід у кіно або в ресторан, поїздка за місто, зустрічі з друзями.

7. Позбувайтеся почуття провини за власні задоволення.

Якщо ви зробили щось для себе (купили нове плаття замість чергової іграшки для дитини, залишили малюка з бабусею, а самі пішли розважатися з друзями), не звинувачуйте себе. Пам’ятайте, що діти відчувають емоційний стан батьків, і якщо ви радісні, щасливі, то такий же душевний підйом будуть випромінювати й ваші діти.

Однак пам’ятайте, що впадати в іншу крайність і займатися тільки собою – погане рішення. Намагайтеся стежити за балансом того, що ви робите для себе й для дитини.

8. Регулярно харчуйтеся й гуляйте на свіжому повітрі.

Прогулянки по 40 хвилин у день навіть у місті можуть істотно поліпшити ваш емоційний стан.

Лікування третьої стадії емоційного вигорання можливе тільки під контролем фахівців: невропатологів і психологів. Якщо ви помітили в себе або в близьких критичну стадію, відразу ж звертайтеся по професійну допомогу, оскільки впоратися з нею самостійно, використовуючи методи, що спрацьовують на першій і другій стадіях, у більшості випадків неможливо.

При симптомах емоційного вигорання в жодному разі не можна намагатися стабілізувати свій стан за допомогою будь-яких продуктів-стимуляторів. Чай, кава й алкоголь не тільки не позбавлять вас від утоми, але й завдадуть ще більшої шкоди й без того розтривоженій нервовій системі. Систематичне вживання алкоголю впливає на організм як депресанти, що ще більше посилить нестабільність емоційного стану.