Зінаїда Кияниця: «Ми впевнені в правильності та ефективності моделі патронату»

– Упродовж 2009 – 2016 років МБО Партнерство «Кожній дитині» за підтримки Всесвітнього дитячого фонду «Сhilhood» (Швеція) спільно з громадами Києва, Броварів, Білої Церкви та Умані відпрацювали та запровадили послугу сімейного патронату над дитиною, – розповідає Зінаїда Петрівна. – Перших 7 сімей патронатних вихователів реабілітували більше 90 дітей. Жодна дитина не потрапила до інтернату, кожна третя повернулася до біологічних батьків. Середній термін перебування становив 3,5 місяці. Здобутий досвід став підґрунтям для розробки проекту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту дітей та підтримки сімей з дітьми», Закон був схвалений Верховною Радою України 26.01. 2016 року. Ним передбачено ряд нових механізмів забезпечення права дитини виховуватись у сім’ї, зокрема послугу патронату над дітьми як альтернативу інституційного догляду дітей у притулках, інтернатах, ЦСПР (центрах соціально-психологічної реабілітації).

Конвенція ООН «Про права дитини» передбачає, що держави, які її ратифікували, мають підтримувати батьків у виконанні батьківських обов’язків. Проте, на жаль, українська система захисту дитини та соціальної роботи з сім’ями, які потрапили в складні життєві обставини, побудована таким чином, що в більшості випадків дитина отримує допомогу та захист від уповноважених органів тоді, коли вона зазнала недогляду, жорстокого поводження або потерпала від різних форм насилля. Свідчення такого стану ми щоденно бачимо в теленовинах, Інтернеті та особисто…

Сьогодні в Україні продовжує процвітати інтернатна система догляду за дітьми. Протягом останніх трьох років кількість дітей, які влаштовуються до інтернатів, збільшилася майже на 8%. Більше 97 тисяч дітей (90%), які виховуються в інтернатах, мають батьків Найпоширенішими причинами їх влаштування до таких закладів є бідність родин, складні життєві обставини й відсутність послуг щодо підтримки дітей і сімей на місцевому рівні, а також недостатній розвиток інклюзивної освіти.

Не зважаючи на стрімкий розвиток сімейних форм виховання, інтернатні заклади, притулки, ЦСПР поповнюються також дітьми, вилученими від біологічних батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, адже для влаштування їх у сімейні форми виховання їм необхідно надати відповідний статус. Усім відомо, що встановлення статусу дитини – це тривалий процес, що включає збір чи відновлення документів, пошук батьків або свідків, розгляд справи в суді тощо. У кращому випадку він займає два місяці, а інколи – навіть роки. У результаті такі діти місяцями, а інколи й роками живуть в інтернатних закладах, що негативно позначається на їхній психіці та розвитку.

Тож, спираючись на кращий міжнародний досвід, благодійна організація Партнерство «Кожній дитині» спільно з органами місцевого самоврядування зазначених міст за підтримки Міністерства соціальної політики розпочали роботу з пілотування послуги сімейного патронату.

Ця робота була спрямована на відпрацювання оптимальної моделі забезпечення альтернативного сімейного догляду дітей, які опинилися в складній життєвій ситуації та потребують термінового захисту; механізмів міжвідомчої взаємодії та умов, за яких запропонована модель та послуги будуть діяти ефективно, сприятимуть збереженню для дитини її природнього сімейного середовища, попередять її влаштування до інтернатного закладу.

– У чому полягає суть цієї послуги?

– Суть послуги патронату над дитиною полягає в комплексному підході, професійності та узгодженості дій спеціалістів під час ведення випадку дитини та її сім’ї, а саме:
- спеціаліста служби у справах дітей, який здійснює заходи щодо захисту дитини, дотримання її прав та прийняття рішень з урахуванням найкращих інтересів саме цієї дитини;
- патронатного вихователя, який забезпечує догляд, виховання та реабілітацію влаштованих під патронат дітей;
- фахівця з соціальної роботи, який здійснює супровід сім’ї дитини, допомагає батькам дитини подолати складні життєві обставини, а в разі потреби сприяє залученню спеціалістів (психолога, юриста, психотерапевта, логопеда тощо), отриманню необхідних соціальних виплат, послуг чи замовляє їх у районних, обласних спеціалістів;
- інших дотичних до ведення випадку даної дитини спеціалістів, відповідно до покладених на них обов’язків.

Патронатний вихователь, соціальні працівники й біологічні батьки дитини та родичі об’єднанні спільною метою – створення найкращих умов для зростання дитини та подолання складних життєвих обставин, що можуть спричинити остаточне розлучення дитини з батьками.
 
Важливим є те, що базові послуги догляду, виховання дитина отримує в сімейних умовах, і в більшості випадків вона продовжує спілкування з близькими людьми, відвідує свій же дитячий садок чи школу. Відповідальність за долю дитини не перекладається на спеціалістів притулків, ЦСПР, інтернатів обласного рівня. У такій ситуації, коли дитина перебуває недалеко й біологічні батьки можуть із нею бачитись і спілкуватись (якщо таке спілкування є безпечним), соціальним працівникам легше сформувати в батьків мотивацію до змін, оцінити їхні істинні мотиви та здатність опікуватися дитиною, що дає можливість органу опіки та піклування приймати обґрунтовані рішення, спрямовані на забезпечення найкращих інтересів дитини.

Якщо біологічні батьки дитини позбавляються прав щодо її виховання, патронатний вихователь забезпечує підготовку дитини до постійного влаштування, надає підтримку в налагодженні стосунків дитини (відповідно до вимог законодавства) з опікуном/усиновителем/прийомними батьками/батьками-вихователями.

– Яку роль має виконати патронатний вихователь?

– Патронатний вихователь є членом міждисциплінарної команди і свої дії щодо ведення випадку конкретної дитини узгоджує з відповідальними працівниками CCД, ЦСССДМ та іншими дотичними до ведення випадку спеціалістами. До цього процесу слід залучати батьків дитини (у разі якщо вони не є позбавленими батьківських прав), консультуватись із ними стосовно потреб дитини, залучати до виконання якихось завдань. Тим самим ми підкреслюємо їх важливість у житті дитини, спонукаємо до змін на краще. Глибоко переконана, що аналогічний підхід необхідно застосовувати в роботі з будь-яким випадком, що стосується захисту дитини. Узгодження дій і відповідальність спеціалістів, які ведуть справу дитини та її сім’ї, розробка спільного плану та постійна взаємодія в процесі досягнення мети, перегляд плану, поточна оцінка стану дитини, прогресу чи регресу стосунків батьків із дитиною мають забезпечити результативність соціального втручання.

– Які діти можуть бути влаштовані під патронат?

– У сім’ю патронатного вихователя в разі потреби можуть бути влаштовані діти, які потрапили в складні життєві обставини, а саме:
- новонароджені діти, залишені в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я, або яких відмовилися забрати батьки чи інші родичі;
- підкинуті, знайдені діти;
- безпритульні діти;
- діти з сімей, у яких існує загроза їх життю та здоров’ю;
- діти, які зазнали насильства, жорстокого поводження;
- діти, батьки (або особи, що їх заміняють) яких померли, безвісно відсутні;
- діти, переміщені із тимчасово окупованої території або району проведення бойових дій в зоні АТО;
- інші діти, які за різних обставин певний час не можуть перебувати у власній сім’ї або їхні батьки чи особи, що їх заміняють, не можуть піклуватися про них.

Наведу деякі соціальні аспекти дітей, які перебували під патронатом в пілотних громадах: кожна друга дитина була вилучена із сім’ї за рішенням органу опіки та піклування; батьками кожної п’ятої дитини були колишні вихованці інтернатів; кожна четверта дитина потерпала від насилля, жорстокого поводження; більше половини дітей – із неповних сімей; 3 дітей із числа вимушено переміщених; 2 – неповнолітніх вагітних, які після народження дитини навчалися материнства в сім’ї патронатного вихователя; 2 дітей, від яких відмовилися прийомні батьки, опікун.

– Скільки дітей може бути одночасно влаштовано в сім’ю патронатного вихователя?

– Одночасно під патронат (в одну патронатну сім’ю) влаштовуються виключно діти (не залежно від їх кількості), які є братами-сестрами або до влаштування під патронат проживали в одній родині. Це принципово, тільки так можна здійснювати індивідуальний догляд, який відповідає потребам дитини. Термін перебування дитини під патронатом має бути максимально використаний для подолання наслідків недогляду. Досвід функціонування патронатних сімей свідчить, що діти, які перебували під патронатом, як правило, потребували медичного обстеження та лікування, психологічної реабілітації, додаткових освітніх послуг для надолуження шкільної програми чи вікової норми щодо розвитку тощо.

– Діти якого віку можуть бути влаштовані під патронат?

– До сім’ї патронатних вихователів можуть бути влаштовані діти віком від народження до 18 років. Діти, старші від 14 років, влаштовуються за їх власної згоди та згоди патронатних вихователів.

– Який термін перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя?

– Термін перебування в сім’ї патронатного вихователя визначається потребами дитини та залежить від складності життєвих обставин, які спричинили влаштування дитини, але не має перевищувати 3 місяці.

У нашій практиці були випадки, коли дитина поверталася до своєї сім’ї протягом двох тижнів, місяця, і це було пов’язано з нормалізацією ситуації, подоланням сімейних проблем. Практика показує, що гостьовий режим дитини не може бути довгим. Так, гостьовий, саме так патронатні вихователі обґрунтовують і пояснюють дитині причину її перебування у своїй сім’ї. Дитина має розуміти, що відбувається з нею і з її батьками, сім’єю, скільки часу вона проведе в сім’ї патронатного вихователя.

Патронатний вихователь зобов’язаний зберігати або сприяти відновленню позитивних стосунків між батьками та дитиною, ні в якому разі в присутності дитини не говорити негативно про її батьків. Наші патронатні вихователі вміють пояснити дитині відповідного віку, що відбувається. Наприклад, дитину може задовольнити таке пояснення: «У твоїх батьків виникли проблеми, вони потрапили в залежність, це така хвороба, яка лікується. Поки батьки будуть лікуватися, ми будемо тобою опікуватися». Звичайно, пояснення має бути правдивим, у разі погіршення ситуації дитина теж має бути відповідно поінформована. У дитини необхідно питати поради, як вона б могла допомогти своїм батькам, спільно шукати найкраще рішення. Як би професійно не діяли патронатні вихователі та міждисциплінарна команда, в окремих випадках в інтересах дитини виникає потреба в подовженні терміну перебування. Відповідно до положень Сімейного кодексу, в особливих випадках, за рішенням органу опіки та піклування, термін перебування під патронатом може бути подовжений, однак загалом не повинен бути більшим за 6 місяців. На практиці середній термін перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя – від влаштування до реінтеграції чи постійного влаштування – становив 3,5 місяці.

– Хто може бути ініціатором влаштування дитини під патронат?

– Ініціатором влаштування дитини під патронат можуть бути:
- батьки чи один із батьків дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах;
- сама дитина;
- соціальний працівник, який супроводжує сім’ю, що опинилася в складних життєвих обставинах;
- працівник служби у справах дітей;
- вчитель, шкільний соціальний педагог чи психолог, лікар, дільничний міліціонер, інший фахівець соціальної сфери;
- будь-який громадянин чи установа, які виявили дитину в складних життєвих обставинах.

– Хто приймає рішення про влаштування дитини під патронат?

– Юридичними підставами встановлення патронату над дитиною, її влаштування до сім’ї патронатного вихователя є рішення органу опіки та піклування, на основі якого укладається договір про патронат над дитиною.

Основними підставами для прийняття органами опіки та піклування рішень щодо тимчасового влаштування дитини під патронат є:
- загроза життю та здоров’ю дитини;
- ухиляння батьків від виконання батьківських обов’язків;
- виявлення покинутої чи знайденої дитини;
- заява дитини, яка досягла відповідного віку, про наявність обставин, що унеможливлюють проживання у власній родині;
- заява батьків, її законних представників у зв’язку зі складними життєвими обставинами чи тимчасовою неможливістю виконувати обов’язки з догляду та виховання дитини у зв’язку зі станом здоров’я батьків, законного представника дитини.

– Як буде здійснюватися фінансування послуги патронату над дитиною?

– Завдяки змінам, внесеним до Бюджетного кодексу України, починаючи з 2017 року, вводиться державна субвенція місцевим органам виконавчої влади на розвиток послуг патронату над дітьми як альтернативи притулкам, інтернатам. У преамбулі закону сказано, що виділення такої субвенції має стимулювати місцеві органи влади запроваджувати послугу сімейного патронату та поступово закривати інтернати.

У державному бюджеті на 2017 рік передбаченні кошти на створення та функціонування 154 сімей, які будуть надавати послуги з догляду, виховання та реабілітації дітей, що потребують захисту.

Фінансування послуг патронату складається з оплати послуги (праці патронатного вихователя), а також соціальних виплат на дітей, влаштованих під патронат. Соціальні виплати становлять 2 прожиткових мінімуми на кожну дитину відповідного віку. Розмір оплати за послугу патронату над дітьми прирівняний до 5 прожиткових мінімумів для працездатної особи. Сьогодні ця сума разом із податками складає більше 8,5 тисяч гривень. Також установлена система надбавок у розмірі 10 відсотків за кожну наступну дитину, а також за складність у разі влаштування до сім’ї патронатного вихователя новонародженої дитини, дитини з ВІЛ-інфекцією, дитини з вадами розвитку чи інвалідністю, неповнолітньої вагітної тощо.

Також патронатні вихователі підлягатимуть загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, а платником єдиного внеску на здійснення цього страхування визначено роботодавця.

– Сума за українськими мірками досить пристойна та значно різниться з виплатами, які отримують прийомні батьки, батьки-вихователі. Чому так?

– Це обґрунтовується такими фактами:
- патронатний вихователь надає свої послуги на професійній основі й не може поєднувати їх з іншою професійною діяльністю;
- ненормований робочий час та готовність прийняти у свою сім’ю дитину, яка потребує допомоги;
- складність виконання обов’язків патронатного вихователя визначає потребу в достатньо високому рівні знань та умінь щодо догляду та виховання, кризового втручання, взаємодії з іншими спеціалістами.

Окрім того, патронатний вихователь приймає та доглядає дітей в своєму помешканні. Тому оплата за послугу включає й матеріальні витрати, пов’язанні з використанням приміщення, створення відповідних умов для дитини. Насправді, це не багато коштів, а що стосується підтримки прийомних батьків, батьків-вихователів, то її теж треба збільшувати.

– Чи легко знайти охочих бути патронатними вихователями?

– Ні, не легко, але такі люди є в кожній громаді. Треба пам’ятати, що виконання обов'язків патронатного вихователя – це робота. Ніхто не хоче працювати безкоштовно, і це є нормально, але це не повинно бути основним, заради чого вони стають патронатними вихователями.

При підборі патронатних вихователів слід особливу увагу приділяти визначенню їх мотивації, знайомимося з їх досвідом та методами виховання власних дітей. Важливо бути переконаними, що майбутні патронатні вихователі користуються повагою в громаді, є позитивним прикладом для інших.

Батьки, які звернулися по допомогу, мають довіряти патронатному вихователю. У сім’ї патронатного вихователя, на мій погляд, власні діти вже мають бути повнолітніми або старшого віку та поділяти бажання батьків займатися патронатом. Не доцільно поєднувати виконання обов’язків патронатного вихователя з вихованням власних малолітніх дітей перш за все тому, що це може їм нашкодити.

Нинішні патронатні вихователі за віком від 40 до 62 років. Це вік усвідомленого батьківства, у більшості з них власні діти вже самостійні. Як правило, до патронату вони вже мали досвід благодійництва чи допомоги дітям.

– Хто може стати патронатним вихователем?

– Відповідно до проекту положення про патронат, це повнолітня особа, яка є громадянином України, має досвід виховання дітей, спільно з добровільним помічником пройшов/ла курси професійної підготовки за спеціальною програмою підготовки патронатних вихователів та зі згоди всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають у помешканні, уклала договір про надання послуг патронату з відповідним органом опіки та піклування.

Окрім названих вимог, кандидат у патронатні вихователі повинен мати відповідне житло (власне, орендоване чи на правах користування), у якому є кімната для прийому дітей.

Є також обмеження, які визначаються 212 статтею Сімейного кодексу. Ці обмеження аналогічні тим, які висуваються до прийомних батьків, усиновителів, батьків-вихователів. Кандидат в патронатні вихователі має пройти спеціальне навчання та за результатами отримати рекомендацію.

– Як здійснюється навчання та підготовка кандидатів у патронатні вихователі?

– Програма підготовки розроблена спеціалістами МБО Партнерство «Кожній дитині» на замовлення Міністерства соціальної політики України.

Навчання передбачає підготовку кандидатів та членів їхньої сім’ї, які проживають в одному помешканні, а також представників міждисциплінарної команди підтримки послуги патронату над дитиною.

Мета програми – формування компетентності патронатних вихователів щодо догляду, виховання та реабілітації влаштованої під патронат дитини, взаємодії з іншими спеціалістами в процесі забезпечення найкращих інтересів дитини та надання послуг її сім’ї.

Навчання кандидатів у патронатні вихователі організовується у зручний для них час (як правило, це суботи чи неділі) і триває приблизно півтора місяця.

Відповідальність за організацію та проведення навчання покладається на обласні, міські ЦСССДМ.

Партнерство «Кожній дитині» нещодавно завершило підготовку групи тренерів, які були відібрані на конкурсній основі та вже попрактикувались у підготовці кандидатів у патронатні вихователі в Черкаській та Дніпропетровській областях. Це віддані, переконані та відповідальні спеціалісти, які за результатами навчання спільно з відповідальним працівником обласного ЦСССДМ будуть надавати рекомендації кандидатам щодо їх відповідності вимогам.

– Які основні завдання патронатних вихователів?

– Основні завдання патронатних вихователів:
- забезпечення догляду, виховання, збереження життя та здоров’я дитини в період її перебування в патронатній сім’ї;
- соціально-педагогічна підтримка та сприяння медичній, психологічній і соціальній реабілітації дитини;
- створення умов для підтримки контактів дитини з її біологічними батьками, родичами, окрім випадків, коли це може завдати шкоди життю й здоров’ю дитини;
- підготовка дитини до повернення в біологічну сім’ю чи влаштування в іншу форму сімейного виховання.

Невеликий перелік зобов’язань визначений у Сімейному кодексі, на практиці означає кропітку роботу щодо пошуку ключика до серця дитини, яку вже не раз зраджували дорослі, побудову кришталевих місточків довіри, боротьбу за посмішку дитини, відбудову гіпотез, пошук правильних рішень, співпрацю з іншими спеціалістами, консультування батьків, дитини, велика відповідальність та шалене відчуття щастя.

Про будні і свята патронатного вихователя найкраще запитати в самих патронатних вихователів та членів їх сімей. Це незвичайні люди, вони приходять на допомогу дитині в найважчий, іноді трагічний період її життя, відігрівають, виліковують, прикипають до дитини серцем і радіють, коли дитина повертається до батьків, які теж змінилися на краще, або знаходить нових, яких приймає й любить. Кожний патронатний вихователь веде щоденник соціально-психологічних спостережень, який фіксує всі важливі факти та деталі під час перебування дитини в сім’ї. Аналіз цих спостережень допомагає відслідковувати прогрес у розвитку дитини, її стосунках із батьками, надає важливий фактаж, який можна використати в процесі захисту дитини, у судових справах.

– Яким є алгоритм запровадження послуги патронату й хто є відповідальним?

– З прийняттям законодавчих норм, що врегульовують питання патронату, відповідальність за запровадження цієї послуги покладатиметься на місцеві органи влади, а саме служби у справах дітей, управління соціального захисту, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Координацію цієї роботи здійснює Міністерство соціальної політики України.

Алгоритм запровадження послуги може виглядати таким чином. Місцеві органи опіки та піклування визначають потребу в такій послузі та приймають рішення щодо її запровадження, ССД та ЦСССДМ здійснюють заходи щодо відбору кандидатів у патронатні вихователі, ЦСССДМ направляє їх на проходження навчання, організоване обласним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, після успішного завершення навчання орган опіки та піклування укладає договір із патронатним вихователем про умови надання послуги патронату, визначає механізми фінансування послуги. Після завершення організаційних процедур орган опіки та піклування може направляти дитину чи дітей, які цього потребують, до сім’ї патронатного вихователя.

Кожне влаштування дитини/дітей супроводжується укладанням відповідного договору, яким визначаються обов’язки сторін щодо догляду й виховання дитини, тимчасово влаштованої під патронат. Сторонами договору, як уже зазначалося, є орган опіки та піклування, патронатний вихователь та батьки дитини, у разі якщо вони не є загрозою для дитини.

– Ваша організація пройшла нелегкий шлях від ідеї патронату до законодавчого визнання послуги, врегулювання механізмів її запровадження за рахунок коштів державного бюджету. Настав етап так званого тиражування патронату. Чи впевнені ви, що він буде успішним?

– Цей шлях, напевне, ми б не здолали, якби не було підтримки й зацікавленості багатьох людей, перш за все – Миколи Миколайовича Кулеби, ряду народних депутатів, Міністерства соціальної політики й навіть Міністерства фінансів. Ми впевнені в правильності та ефективності моделі патронату. Процеси децентралізації та курс на відмову від послуг інтернатів має сприяти розвитку патронату.